Навряд чи в інших містах України пам’ятають пісню Йосифа Кобзона «Днепропетровск, мой дом родной». Але місто, де обронзовілий за життя радянський співак учився в гірничому технікумі, дотепер зустрічає пасажирів столичних поїздів цією бравурною мелодією. Легендарний образ, конче необхідний кожному великому місту

І не працюють, і трибуну блокують

Я давно помітив асиметрію у, здавалося б, симетричній ситуації: коли україномовний українець не хоче переходити на російську – це називається «націоналізм», коли ж російськомовний українець не хоче переходити на українську – це називається «защита прав русскоязычного населения»

Конфлікт навколо постачання природного газу з Росії до України, який зненацька розгорівся на початку лютого, завершився драматично і неочікувано. У результаті перемовин президентів України та РФ – Віктора Ющенка та Владіміра Путіна – було досягнуто домовленості не лише про врегулювання проблем із оплатою імпортованого до України газу

У Москві, з особливим щемом згадуються слова Грушевського про те, що ми є великим народом і зобов’язані представляти його з достоїнством

Що найперше вражає в будинку для літніх людей «Бейт Барух», який функціонує при єврейській общині Дніпропетровська, так це його розміри. Тутешній величезний зимовий сад, неосяжна їдальня – усе тут здивує будь-якого столичного журналіста. Ми-бо звикли, що зараз в Києві йде справжнісінька війна за кожен квадратний дециметр. На другому поверсі будівлі – приміщення, в якому розташована синагога

Розбита асфальтована дорога намотувала петлі. З кожним кілометром вона забиралася усе вище й вище. Я, зізнатися, стомився спостерігати рівномірну стіну тропічного лісу, коли ліворуч вигулькнуло невелике болітце, прикрашене рожевими лотосами. Серце мандрівника здригнулося