Програмний виступ Юлії Тимошенко на прес-конференції в понеділок, 8 вересня, має всі шанси увійти в посібники з політичних промов як приклад обґрунтування поворотів на 180 градусів, як спосіб виправдовувати свої дії, коли, здавалося б, виправдати їх неможливо. Олександр Мороз цього зробити не зміг. Як ілюстрацію майстерності прем’єра наведу її відповідь Секретаріатові Президента по одному пункту – про російський флот. У ньому Тимошенко звинувачують у відмові підписати та оприлюднити ухвалені урядом постанови щодо правил перетину Чорноморським флотом РФ державного кордону України.
На це Юлія Володимирівна чинить просто – змінює тему. В демагогії такий прийом називається «відведення дискусії вбік». Замість того, щоб говорити з приводу вказаних постанов, вона розмірковує про російський флот загалом, і навіть ширше – про «мир, спокій і цілісність нашої держави України».
Просто й елегантно. Так само, як просто й елегантно ставиться до надзвичайно важливої проблеми флоту й президент Віктор Ющенко – найчастіше він її не помічає. В поле зору глави держави це питання потрапило лише з початком війни в Грузії. А між тим, ні заклики до миру, ні спорадичні укази не замінять кропіткої щоденної роботи над цією проблемою, яка вже становить загрозу для територіальної цілісності України.
Зрозуміло, чому багато оглядачів – і не лише з числа противників Юлії Тимошенко, підозрюють її в тому, що вона зайняла проросійську позицію. Рік тому прем’єр у статті для впливового західного видання «Foreign Affairs» говорила дещо інше та наполягала на необхідності обмеження імперських амбіцій Росії. Сьогодні ж її формально вірні заклики до збереження миру в Криму, виглядають, за контрастом, як відхід від власних переконань і підігравання вже згаданим імперським амбіціям.
Ще якось можна було б зрозуміти Тимошенко, якби вона критикувала Ющенка щодо російського флоту предметно. Вказуючи, що він мав зробити для локалізації загрози, та не зробив. Вона могла б говорити, що весь комплекс економічних, соціальних і релігійних проблем у Криму з 2005 року вирішується ще гірше, ніж за Кучми. Але прем’єр віддає перевагу загальним заявам, наприклад, наголошує, що спроби Ющенка обмежити свободу пересування кораблів ЧФ – це передвиборчий трюк. Українська влада в Криму не просто неефективна, вона відсутня. Водночас достатньо послідовності в її деклараціях і діях, коли мова йде про Крим – невід’ємну частину України, противників цієї тези очікують найжорсткіші, дозволені Конституцією покарання. Ні послідовності, ні ефективності ми не бачимо ні від Ющенка, ні від Тимошенко.
Але вибачте, про яку ефективність роботи влади можна казати? Лише один приклад: за словами екс-командуючого ВМС України Володимира Безкоровайного, є тисячі випадків, коли російські моряки-відставники не тільки залишаються в Криму, але й отримують пенсію з українського бюджету, хоча самі є російськими громадянами.
