Тепер Америка має всі шанси стати іншою! Стоп, вона вже стала іншою. Її президентом уперше став чорношкірий.
Більшість знайомих, що зараз перебувають у США, мають легку форму дежавю. Після перемоги Барака Хусейна Обами машини гудять, а народ кричить від радості – на вулицях Вашингтона та Сан-Франциско – не гірше, ніж це було 2004 року в Києві. Як згадуватимуть цю перемогу американці через чотири роки? – запитують циніки. Дотепні дописувачі на блогах відповідають, що американці вибирали собі лідера, а українці – доброго царя.
США, принаймні та частина, що сподівалася на зміни, почала їх отримувати. Hope and Change, brothers and sisters. (Надія і зміни, брати і сестри). Відверто кажучи, після восьми років президентства Буша, навіть шанси людини з другим іменем «Хусейн» були досить великими.
Я вважаю, що головним результатом цих виборів став програш правих неоконсерваторів, що підтримували Джона МакКейна. Однак програли вони не в день виборів, а трохи раніше. Приблизно тоді, коли завдяки кампанії кандидата від демократів у публічному обговоренні зазвучали думки на тему, що в економіці щось необхідно міняти, причому значно. До того ж, починаючи з дуже низького структурного рівня.
Звичайно, таким настроям посприяла й криза, що стала наслідком тридцятирічного (з перервою на Клінтона) панування неоконсервативної доктрини, яка фактично підтримувала дикий (savage) капіталізм. «Вплив держави повинен максимально стискатися всередині країни й розширюватися назовні». Це означало мінімальне регулювання для фінансових гігантів – а значить, зрештою, крах «Леман Бразерс», і превентивні війни у зовнішній політиці – а значить, зрештою, Ірак. Виявилось, що капіталізм – «роби що хочеш» (laissezfaire) – від неоконсерваторів має кілька побічних наслідків. Наприклад, та кий симпатичний принцип, як «доходи потрібно спрямовувати до приватних рук, а збитки – розподіляти по всьому суспільству».
Прихильники Обами, а також ті, що голосували проти МакКейна, не дозволили неоконсерваторам нав'язати свій наратив, який би обов'язково переміг разом із перемогою кандидата-республіканця. Про те, що криза – явище тимчасове й випадкове, що в усьому винні кілька паршивих овець, що виборцю не варто перейматися – стара команда пропонує Бушу класного наступника й перевірених хлопців, які можуть виконати всю брудну роботу.
Натомість Обама у своїй першій промові після перемоги вже дав зрозуміти, що ніхто, крім самих громадян, не виконає всю брудну й важку роботу. Завдання складне, потрібно міняти той тип економіки, який будувався з початком ери Рейгана. Про складність завдання свідчить хоча б фінансовий масштаб кризи, з трильйонами доларів «токсичних» боргів. І для того, аби зберегти себе, як світову державу, США необхідно перейти від економіки боргів та споживання до економіки заощадження та інвестицій.
Подивимося, чи впорається з цим 44-ий президент. Усе ж «барака» арабською мовою означає «благословіння».
