Маємо нагоду переконатися, що Ґловацький – це не тільки висококласний драматург, а ще й чудовий прозаїк
«Я все чіткіше усвідомлюю, що цей величний землетрус на Сході ставить мене як письменника-емігранта в дещо делікатну ситуацію», – писав в есе «Квадратура кола» Януш Ґловацький. Це про гласність, перебудову і «вітер змін» на одній шостій, до якої ще недавно ідеологічно мусила тулитися його рідна Польща.
Ситуація на початку 1990-х і справді дражлива: попри те що твори Ґловацького виходять друком (зокрема, уже й на батьківщині та в конаючому СРСР), попри вистави за його п’єсами, він почувається дещо розгублено, спостерігаючи за гігантським спектаклем життя, коли «офіцери служби безпеки кидаються на шию перехожим, молячи про прощення, а з їхніх кишень скромно стирчать Біблії». Блискучий публіцист, який здобув славу, ще живучи в соціалістичній Польщі й безкомпромісно тавруючи її вади, запитує себе: «А може, немає мені місця вже ніде, і я завис десь посередині?»
Та на еміграції Ґловацький опинився не через саркастичну критику чи прозу, в якій ішлося про страйк робітників на Ґданьському кораблебудівному заводі, а передусім завдяки своєму драматургічному таланту. В грудні 1981-го, за два тижні до запровадження в Польщі військового стану, письменник був у Лондоні. В день прем’єри вистави за п’єсою «Попелюха» залізна завіса для нього стала непроникною.
На батьківщину він повернеться через багато років – не з Великої Британії, а зі США – уславленим драматургом, чиї тексти вводять до репертуару європейські й американські театри, а також екзотичні колективи на кшталт іранських або тайванських. Найвідоміші п’єси Ґловацького – вже згадана «Попелюха», «Антігона у Нью-Йорку», «Полювання на тарганів», «Фортінбрас забухав» і «Четверта сестра».
Особисто я ознайомився з творчістю цього автора років десять тому, прочитавши у польському драматургічному часописі Dialog саме «Четверту сестру». Взявся перекладати українською, показав розпочате режисеру Молодого театру Станіславу Мойсеєву. Вистава третій рік успішно йде на цій сцені. Автор побував на столичній прем’єрі в лютому 2007-го. Після тих відвідин він дав розгорнуте інтерв’ю «Газеті виборчій» і більшу частину розмови присвятив замилуванню Києвом, цим «східнослов’янським Єрусалимом».
Наразі маємо нагоду переконатися, що Ґловацький – це не тільки висококласний драматург, а ще й чудовий прозаїк. Його автобіографічний роман у новелах «З Голови» – відверта розповідь про життя-буття у великому світі, сповнена дотепів і несподіванок. Пригадуючи знакову для себе лондонську постановку, письменник ніби між іншим називає прізвище режисера – Бойл. Денні Бойл – той, який згодом зніме «На голці» й «Мільйонера з нетрів».
Та не лише літописні «сюрпризи» тут важать – Ґловацький із тих літераторів, які й до власної персони ставляться без будь-якої поблажливості. Самоіронія не остання у списку позитивних рис видання, загальний наклад якого лише в Польщі перевищив 200 тис. примірників. Книжка вже перекладена англійською, іспанською, російською, а тепер і українською мовами. Нагода поспілкуватися з її автором випаде в середині квітня: 13-го попереднє представлення «З Голови» та автограф-сесія письменника відбудуться в книгарні «Є» (17.00). А наступного дня, щоб послухати живого класика, о сьомій вечора слід прийти на вулицю Прорізну і завітати до Молодого театру.
