Я ходжу вулицями й посміхаюся. Ні, цеглина на голову ще не падала – в 24-поверховому будинку, який щойно почали зводити на Дорогожичах впритул до моєї хрущовки, поки що лише фундамент закладають. Тому й виходжу з дому раніше, ніж звичайно, – грюкіт нервує. Відійду подалі – й посміхаюся. Тренуюся. І вам раджу. Завдяки цьому, між іншим, скоро можна буде заощаджувати: як повідомив журналістам начальник Київського метрополітену Петро Мірошников, у разі підвищення платні за проїзд (а воно неодмінно настане, а як же інакше), він би знизив її для тих, хто усміхатиметься. Ідея конструктивна – вже стільки грошей витрачено на те, щоб пасажири раділи чи то дитячим голосам, чи то картинам на стінах потяга, далі замість «Виходу немає», напевне, будуть стверджувати, що «Вихід є завжди, шукайте ще», а все одно обличчя пасажирів сумні та втомлені. Цікаво тільки, як саме буде пов'язана ширина усмішки з сумою знижки, чи усміхатися треба буде лише на вході, чи ще й у вагоні, чи лише контролерам, чи ще й решті пасажирів...
Утім, це вже деталі. Головне – я знайшла спосіб підтримувати посмішку на обличчі. Принаймні, ще на тиждень вистачить. Усе просто: на кожному розі, з кожного білборда, розтяжки, пересувного телевізора мені широко усміхаються численні кандидати на посаду київського міського голови. І не лише усміхаються, а ще й смішать. Радісно бачити модника та естета Миколу Катеринчука з лопатою і в касці – на білбордах він саджає молоді дерева, будує житло для черговиків та прокопує ще сім нових ліній метро до трьох нинішніх – напевне, для круглого рахунку. «Зупинимо ціни!» – каже Василь Горбаль від Партії регіонів, але як саме, не пояснює, тому обіцянка навіть не привертає уваги виборців. У свою чергу, лідер блоку «Совість України», ректор Хачатур Хачатурян, пообіцяв 50-відсоткову знижку своєму електоратові на вступ до свого вишу, звичайно, якщо стане мером. По совісті, можна було б і стовідсоткову, адже грошима кандидат не ризикує.
Натомість електорат жваво обговорює та підтримує конкретні обіцянки з різних програм – продовжити роботу громадського транспорту до 2-ї години ночі, дозволити автовласникам одну годину безкоштовного паркування на вулицях міста, відкрити дітям безоплатні гуртки за інтересами за місцем проживання, почистити Русанівський канал, контролювати забудову історичного центру міста, захистити від рейдерів Андріївський узвіз, запровадити європейські технології на сміттєспалювальному заводі тощо. З того, що кожен киянин, якщо кудись подзвонить, зможе отримати безкоштовно 10 соток землі, всі сміються, але дехто таки дзвонить. Так, про всяк випадок. І стає всім нам усе веселіше й веселіше. А от чому всі кандидати постійно усміхаються, хоча ситуація в місті далеко не веселить, не зрозуміло.
Єдиний конструктив, який поки що бачу, – з нагоди Всесвітнього дня музеїв (18-го травня) терміново створити в столиці ще один такий заклад. Ідея не нова – після Помаранчевої революції та виборів-2007 вже робилися спроби зібрати й оприлюднити зразки чорного та білого піару, плакати, стрічечки, наліпки тощо, сфотографувати для неупередженої історії настінні написи та зафіксувати свідчення людей, які чесно обміняли свій підпис на їстівний подарунок.
Але сьогодні ідея інша – зібрати разом усі обіцянки всіх кандидатів і в Музей мерських виборів – 2008 (Хрещатик, міськрада, вхід безкоштовний). Відтак надалі кожен, хто збереться спробувати свої сили у керуванні містом, зможе обрати з нинішніх намірів найпривабливіші для себе. І скласти власну програму. Ось я вже пропоную ідею із посмішкою заради знижки розповсюдити також на комунальну платню та продукти харчування. Пачка масла – 12 гривень?!.. Ширше, ще ширше, щоб всі зуби було видно... Добре, з вас – вісім. І регочіть, аж доки з магазину не вийдете, бо щось на вас черга косо дивиться... І, аби громадяни вчилися посміхатися щиро, у музеї обіцянок експозиція облич нинішніх кандидатів на посаду київського міського голови буде постійною. Це я так жартую – звісно, там буде лише одне обличчя з такою собі посмішкою переможця. Так, сміятиметься той, хто робитиме це останнім. Після завершення перевиборів, коли Влада знову не зможе бути владою, саме він, той, хто посміхається з білбордів, зібравши більшість голосів, отримає знижку на нові вибори.
