Випадково побачив у супермаркеті козяче молоко. Кажуть, з’явилося не вчора, але якось раніше не звертав уваги. Літр коштує 34 грн, десь у сім ра зів дорожче коров’ячого. Я його колись у дитинстві не любив, воно мені відгонило козячою шерстю. А бабуся Марія це молоко, як сказали б нині, всіляко піарила серед аудиторії онуків, бо тримала кількох кіз. На полиці в неї стояли різної форми і вмісту слоїки й баняки. «То молоко учорашнє, тамо – утрешнє, а це – свіже, вечірнє», – розрізняла бабуся на око. Вона додавала в глечики м’яту, листя смородини, якісь інші трави, аби відбити різкий дух кози. Робила сир, тюрю з кисляку й черствого хліба. Все це я майже не їв. Мені більше імпонувало традиційне, коров'яче, відстояне (подібне до магазинного), яке ми брали в сусідів. І здавалося деколи, що бабуся підмішувала в нього трохи козячого, щоб таки привчити онука. Я підозрював підступи й відмовлявся пити цей імовірний коктейль: «Молоко воняє! Ви туди влили краплю козячого!» Бабуся хрестилася на «Тайну вечерю»: «Та їй-бо, нічого не вливала, то чисто з-під корови!» Коза – тварина невибаглива: будь- яку їжу не тільки вдячно бере від господаря, а й сама дошукує: «Бігла через місточок та й вхопила кленовий листочок...» Не дарма саме кіз розводив Робінзон Крузо: вони досить самостійні, пильного догляду не потребують.
Кози рятували бабусю в голодні або не надто ситі роки. А таких на її віку вистачало. Та й у так званий період брєжнєвського достатку в сільмазі на полицях вдосталь було хіба лише консервів та грабель, а з продуктів навіть хліб давали лімітовано – по дві буханки в руки. Тому багато хто на селі тримав невелику рогату ху- добину... І досі тримає.
Однак новітнє козяче молоко із супермаркету виглядає як делікатесний провіант богів: у пакеті зі стильним дизайном, таке чудернацьке та імпортне... Виявляється, його завозить до нас молочна корпорація аж із Москви.
Магазинне – воно вже без запаху, бо дезодороване. Технології або ж якісь додаткові інгредієнти ушляхетнюють смакові якості молока. Це така собі ввічливість перед тими, кого ми використали, але при цьому незадоволено думали про їхній неприємний запах або вигляд. Козячий сир у супермаркеті теж трапляється – за ціною 297 грн за кг. Він такий дорогий, бо теж імпортний, із Франції.
Іноді, мов той долар, й інші цінності можуть дивним чином і зовсім непередбачувано змінювати свою вартість.
