Радість із присмаком смутку

 

 

 

 

 

 

 

Арешт лідера боснійських сербів Радована Караджича викликав радість ЄС, ООН, влади Сербії і, звісно, боснійських мусульман. Поки політики називали цей арешт проявом демократії та ще одним кроком на шляху Сербії до вступу в Євросоюз, боснійські мусульмани щиро тішились, що нарешті вбивцю їхніх батьків та синів знайдено і він понесе заслужене покарання. Вони виходили на вулиці Сараєва з прапорами своєї держави, обнімалися, плакали, згадували загиблих.

 

Проте арешт Караджича не всім у радість. Більше сотні жителів Белграда вийшли на акції протесту. Вони палили машини, били вітрини магазинів, закидали камінням поліцію. «Це акт державної зради! Арешт Караджича – ганьба для Сербії», – скандували вони.

 

А ось засновникам премії імені Шолохова в Москві було просто сумно. Вони журилися, що Караджича запам’ятають саме як військового злочинця, а не як чудового поета. Саме вони вручали в 1994 році Караджичу премію за збірку віршів «Слов’янський гість», в якій «автору вдалося широко розкрити і донести до читача ідею зміцнення дружби слов’янських народів».