Осіннє загострення газових стосунків між Росією та Україною вже стало традицією. Ще тиждень тому здавалося, що підстав для чергового «газового шоу» під Новий рік принаймні цього року не буде. Так, 15 листопада в Кишеневі прем’єр РФ Владімір Путін запевнив нашу прем’єрку Юлію Тимошенко, що «розраховує досягти взаємно прийнятних домовленостей» із Україною у газовій сфері. Тимошенко ж зазначила, що очікує на підписання цих угод ще до кінця місяця.
Натомість вже 20 листопада президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв дає голові «Газпрому» Алєксєю Міллєру розпорядження стягнути з України борг за газ – «або добровільно, або в примусовому порядку». А Міллєр озвучив суму цього боргу – $2,4 млрд. І зазначив, що ціна газу для України наступного року може становити $400 замість нинішніх $179,5. Зрозуміло, що громадськість України в черговий раз була схвильована цими заявами – знову ми комусь щось винні й мусимо щось у когось просити. Схоже, що саме такого ефекту й добивалася російська сторона, свідомо підтасовуючи обставини газових стосунків із Україною на свою користь.
Річ у тім, що Україна нічого не вин на «Газпромові», адже монопольним постачальником газу на 2008 рік є швейцарська компанія «РосУкрЕнерго». Більше того, до складу боргу Мєдвєдєв включив не лише дійсний борг за вересень-жовтень (загалом близько $1,3 млрд), але й $835 млн за споживання в листопаді, і навіть $350 млн штрафів, які є наразі предметом суперечки між РУЕ та «Нафтогазом». Цікаво, чи РУЕ окремо оплачує пану Мєдвєдєву лобіювання своїх комерційних інтересів, чи ця сума вже передбачена в його зарплаті президента РФ?
Щодо заборгованості перед РУЕ, то тут теж не все так просто. В 2006– 2007 роках продаж імпортного газу в Україні здійснювала компанія «УкрГаз-Енерго», яка на 50% належала РУЕ і на 50% – «Нафтогазу». За цей період «Нафтогаз» не отримав від УГЕ жодної копійки з дивідендів, яких «набігло» близько 2 млрд грн. «Притримуючи» оплату РУЕ, в «Нафтогазі», вочевидь, сподівалися таким чином витиснути кошти з РУЕ. Й наразилися на «асиметричну відповідь» у виконанні президента Мєдвєдєва.
Найкращий вихід для України в цій ситуації – не піддаватися на «газовопсихічну» атаку. Лякати ціною $400 за газ в ситуації, коли нафта коштує дешевше $50, а споживання газу в світі різко скоротилося внаслідок кризи – рідкісне нахабство. Тому українські переговорники мали б нагадати російським колегам, що Україна є найбільшим (саме так) покупцем російського газу і монопольним транзитером до Європи. Зрештою, якщо газпромівці знову хочуть зустрічати Новий рік у своєму офісі на Намєткіна, то українській стороні не вперше домовлятися в подібних умовах. Головне, щоб, як каже пан Путін, ціна була взаємно прийнятною.
