Приїзд Пола МакКартні до Києва немов розділив усе на те, що було до нього, і на те, що залишилося після. Уявіть, 200 000 людей слухали його на Майдані під таким дощем, що дороги перетворилися на річища. Текли і сльози. Один слухач розплакався під пісню «Хоп-хей-хоп». Виявляється, в пам'яті спливло те, як його били сільські хлопці на дискотеці під нехитрий мотив. Так, спогад про кулаки селян виб'є сльозу з кого завгодно. Утім, у більшості учасників історичного концерту ностальгія була світлою. А наступного дня, 15 червня в Pinchuk Art Center відкрилася виставка картин Пола МакКартні. Цей захід унікальний тим, що його відкрив сам музикант. Сер Пол виявився невисоким і усміхненим, він показував свої картини і справді трохи говорив українською. Поки тусівщики толочилися й розглядали роботи Пола, більшість простих громадян стояли перед «Ареною» з надією хоч одним оком глянути на нього зблизька.
Тиждень по-своєму поставився до цього заходу. Знаючи, що «засвітитися» на виставці прийдуть багато політиків, ми підготували спеціальні запитання для них:
1. Як ви вважаєте, наскільки вплинуло прийняття Джорджем Харрісоном ісламу на «Бітлз»? (Насправді він прийняв індуїзм.)
2. Який ресторан із м'ясними стравами в Києві ви б порадили відвідати Полу МакКартні? (Насправді він вегетаріанець).
3. Як ви оцінюєте дует Басков – МакКартні? Я маю на увазі їх спільний концерт у Кремлівському палаці з'їздів минулого року? (Насправді жодного спільного концерту не було).
15 червня о шостій годині вечора пом'ятий Антон Зікора ходив гламурним центром поміж забужко-пояркових із повним ротом жуйки: дуже не хотілося йому дихати на віпів. Першим з'явився заступник голови Київської міської державної адміністрації Віталій Журавський. Чиновник був у супроводі своєї племінниці Ірини, переможниці конкурсу «Міс Україна». Виглядали Журавські імпозантно й респектабельно.
– Пане Журавський, скажіть, ви бітломан?
– Так, я був свого часу бітломаном і залишаюся ним і зараз. Ось учора ходив на концерт, сильно змок.
– Якщо ви бітломан, то, певно, знаєте, як вплинуло прийняття Джорджем Харрісоном ісламу на «Бітлз»?
– Це право кожної особистості обирати собі релігію. Всі люди були помічені Богом, і немає значення, хто людина за релігією. А взагалі навряд.
Запитання про м'ясний ресторан для МакКартні поставити не вдалося, але ось що Журавський сказав про неіснуючий дует Басков– МакКартні:
– Це унікальна річ. Узагалі все, що робить МакКартні та й уся Ліверпульська четвірка, дуже унікальне.
«Мене просто так не спіймаєш»
– Я не застав піку «Бітлз», – сказав народний депутат України Шуфрич. – Хоча мені здається, «Бітлз» завжди перебуває на піку.
– Добре. А що ви думаєте з приводу прийняття Харрісоном ісламу?
– Релігія – особисте питання кожного. Джордж Харрісон вибрав... зробив свій вибір… – Здається, Шуфрич відчув підступ, хоча кореспондент Тижня робив дуже серйозний вигляд.
– Це його право.
– А який м'ясний ресторан ви б могли порадити МакКартні в Києві?
– Я не хочу зараз робити рекламу якомусь окремому ресторану, але – обов'язково українську кухню, обов'язково чорний хліб і смалець наш.
– І горілочки?
– Звичайно, без горілочки ніяк, хоча, ви знаєте, я не вживаю. А ось український чорний хліб, смалець і часник – обов'язково. Розумію, що, може, це не зовсім комфортно, але думаю, що Полу МакКартні можна з'явитися і з легким запахом часнику. Хоча, якщо не помиляюся, він вегетаріанець.
Оскільки Шуфрич зрозумів, що у нас запитання з каверзою, довелося йому все розповісти. Нестор Іванович розсміявся:
– Я досвідчений політик, мене просто так не спіймаєш.
«Дуже дивні запитання»
З'явився Арсеній Яценюк. Голова Верховної Ради повідомив Тижню, що йому дуже подобається «Бітлз», «АББА», «Червона Рута» і Славко Вакарчук. На запитання про іслам Харрісона відповів:
– Я не коментую жодних конфесійних питань.
– Як ви ставитеся до виступу Пола МакКартні в Москві та його дуету з Ніколаєм Басковим?
– Я ставлюся до концерту МакКартні в Києві. Я не знаю взагалі про концерт Пола з Басковим. Тому що я стежу не за Басковим, а за Полом. А взагалі-то у вас дуже дивні запитання. Яке видання представляєте?
– Український Тиждень.
– Так це ж класний журнал.
– Класний.
– Тільки запитання у вас дуже дивні, – Яценюк вдивлявся в очі кореспондента Тижня, марно намагаючись знайти ознаки наркотичної залежності.
– Класні запитання. Спеціально для політиків.
«Літаючі мушлі»
– Скажіть, ви бітломанка? – запитав я в Інни Богословської.
– Все моє покоління – бітломани. Пам'ятаю 7-8-й класи, як ми переписували пісні «Бітлз» на бобінах. А «Хоп-хей-хоп» була улюбленою піснею на випускному вечорі.
– Так, «Хоп-хей-хоп» інколи торкає до сліз. А скажіть, як ви ставитеся до прийняття Харрісоном ісламу? Вплинуло це якось на творчість групи?
– Взагалі, якщо чесно, вони були в пошуку релігії все своє життя. І Харрісон, перш ніж прийняв іслам, був буддистом. Цим була просякнута ціла епоха його життя.
– А як ви ставитеся до дуету Басков–МакКартні, до їх спільного концерту в Москві?
– Ніяк. Як тільки я почула, що він із Басковим, я припинила ним цікавитися.
– Який м'ясний ресторан ви могли би порадити МакКартні? – А він хіба їсть м'ясо?
– Так, до речі, м'яса якраз він і не їсть.
Ми розсміялися разом із Богословською та пішли дивитися картини сера Пола. Мало розуміюся на мистецтві, але, здається, щоб захоплюватися його художніми здібностями, потрібно бути бітломаном. Про характер його творів можна зробити висновок за їхніми назвами. «Чорна подряпина-1», «Чорна подряпина-2», «Чорна подряпина-3». «Шоколад- ний захід сонця», «Літаючі мушлі» – все суцільна абстракція. Мені понад усе сподобалася картина, на якій були зображені концептуальні чорно-білі поперечні смужки, від твору віяло холодком. Стояти поряд із ним було приємно в задушливому приміщенні. Але хвилин через п'ять я зрозумів, що це була зовсім не картина, а звичайний кондиціонер, який висів на стіні.
.jpg)
«Кінь і наїзник», Пол МакКартні
