Потоп

Від повені, котра затопила Західну Україну в минулі вихідні, постраждали п'ять областей. Близько 30 людей загинули, кількість потопельників ще може зрости. За попередніми даними, стихія завдала збитків на 4 млрд грн. Репортаж із Буковини показує лише невелику частину того горя, з яким зіштовхнулися наші співвітчизники.

 

 

Такої повені тут не пам’ятають із 1969 року. Чотири дні край заливало брудною водою, доки вище керівництво держави звернуло увагу, що тут таки лихо, й почало робити візити, заяви, підписувати укази, збирати позачергові засідання. Інформацію про стихію люди могли отримати від місцевих та іноземних ЗМІ. Загальноукраїнські телеканали помітили стихію тільки разом із президентом і прем’єром – уся увага була прикута до Алексія, Варфоломія, олімпійців…

 

А стихійне лихо на Буковині розпочалося ще в ніч на 23 липня зі зливових дощів. Першими удар стихії прийняли гірські райони – Путильський, Вижницький, Сторожинецький. Вода підтоплювала будинки та городи, розмивала дороги і зривала мости. 24 липня стало зрозуміло, що «малою кров’ю» стихія не заспокоїться: з’явилися перші повідомлення про загиблих. У селі Тереблече Глибоцького району блискавка вбила на пасовищі дев’ятирічну дівчинку, а в Чорногузах Вижницького району 27-річний чоловік поліз у підвал свого будинку, а вибратися на поверхню він уже не встиг. Ранок 25 липня оптимізму не приніс. Поки паводки нищили дороги та мости, відрізаючи від зовнішнього світу найвіддаленіший Путильський район, стихія на повну розігралася в Чернівцях. Перший дзвінок був ще напередодні. Потужна течія зірвала газову трубу, прокладену через річку. Без газу залишилися три мікрорайони міста. Відремонтувати трубу комунальники не могли – на заваді став паводок. Наступного дня всі зрозуміли, що порівняно з лихом, яке насувається, це дрібниця. Вода почала заливати два перших – найближчих до Пруту – сектори Калинівського ринку. Оголосили евакуацію. Однак частина підприємців торгували й далі: хтось не мав можливості вивезти товар, хтось не підняв його нагору, бо вирішив, що до його контейнера вода не дійде. Натомість у Снятинському районі Івано-Франківської області, який розташований вище за течією Пруту, прорвало греблю, й увечері 25 липня Калинівський ринок пішов під воду. 25 продавців, які ризикнули охороняти своє майно на дахах контейнерів, ледь не втонули – їх урятували на човнах еменесники та міліція. Мені розповіли про жінку, котра тільки-но завезла в контейнер товару на 200 тис. грн. Коли він потонув у брудній воді, жінка ледь не кинулася в річку сама.

 

До вечора 25 липня Путильський район був повністю відрізаний від зовнішнього світу. Доріг немає, мостів теж. Райцентр Новоселиця, що за два десятки кілометрів від Чернівців, підтоплений. У селах Маршинці та Тарасівці, щоби не втонути, люди вилазять на дахи будівель. Їх рятують на човнах та плаваючій бронетехніці. Течія така сильна, що в Тарасівцях мало не зносить у річку броньовану багато-тонну машину. В селі з затопленого будинку на бронемашині рятувальники вивозять та доставляють до пологового будинку жінку на останньому місяці вагітності.

 

«Десь години три я просиділа в Домі молитви, – вже з посмішкою згадує Людмила Будяну. Після такої бронеевакуації вона успішно народила здорового хлопчика, якого хоче назвати Мойсеєм, бо, за біблійною легендою, саме Мойсея виловили в кошику з річки. – За той час бозна-що передумала і бозна-як перелякалась: а якщо ніхто мене звідси не врятує, а якщо почнуться пологи?!»

 

Зрештою жінка здогадалася зателефонувати другові, який працює в пекарні, й попросити, аби він знайшов допомогу. При собі Люда вже мала всі необхідні ліки, халат, нічну сорочку, капці – набір для пологового будинку. Ось тільки на таку машину швидкої допомоги вона не сподівалася.

 

У прикордонних районах люди дізнаються новини з румунського радіо. Українське радіо транслює концерти. В Києві святкують. У гірських районах жах триває й 26 липня. Вітер вириває з корінням величезні дерева, які несе річками вниз, руйнуючи мости. Енергопостачання є тільки в лікарнях. У Путилі в магазинах закінчився хліб. Хто має борошно – пече сам, у кого немає – їдять куліш. Гинуть люди. В Кам’янці Глибоцького району 21-річна дівчина втопилася на власному подвір’ї. В Корчівцях того самого району втонули троє чоловіків. У горах зник безвісти водій вантажівки. Автомобіль впав у річку Черемош – провалилася дорога.

 

 

 

У Чернівцях вода нібито пішла на спад. Борсаючись у воді, смітті та мулі, підприємці виносять і вивозять з ринку те, що залишилося від товару. Стоси брудних весільних суконь, костюмів, взуття вантажать на автомобілі й везуть додому. Мити, прати, прасувати з надією потім ще продати. Малі контейнери з ринку вода знесла в Прут, і підприємці можуть знайти їх десь хіба що біля кордону із Молдовою. Дехто, сподіваючись на покращення погоди, вирішує зачекати, доки вода спаде, й потім рятувати майно. Чергове штормове попередження – й злива руйнує всі їхні надії. 27 липня Калинка знову «пірнула». Зранку тут уже значно більше підприємців. Усі активно рятують крам. Співробітники управління боротьби з організованою злочинністю затримують дві групи крадіїв, які вирішили поживитися на чужому горі. Молоді хлопці пояснюють, що приїхали з Хотина «подивитися на потоп» і не втрималися від спокуси.

 

ФОТО: УКРІНФОРМ

 

В обід 27 липня настає пік другої хвилі затоплення. Вода стрімко прибуває. У Чернівцях в районі Ленківців люди з тривогою спостерігають, як заливає виставлені ними мітки. В п’ятницю їхні домівки вже затопило. Декому довелось евакуюватися. Тому вони вже знають, як відстежувати рух води: «Якщо дійде до рівня хвіртки, то піднялася на шість метрів, а якщо рівно зі стовпами на брамі, то вже вісім». Усі згадують 1969 рік. Тоді в Ленківцях повінь забрала ціле весілля з нареченим, на- реченою, дружбами та дружками. Але тоді вода раптово прийшла й раптово пішла, а цього разу все триває кілька днів.

 

Бабуся Вероніка, тяжко спираючись на криву ковіньку, краєм фартуха втирає сльози, а з кишені дістає документи й кілька пачок ліків – усе найнеобхідніше.

 

«Як втону, щоби могли бодай впізнати, – плаче старенька. – За що нам така біда? Отак і мій батько втонув під час повені 1969 року. Повернувся нещасний, покалічений із фронту – без руки й ноги, а допомоги нізвідки було чекати. Щоправда, тоді, 1969-го, вулицями їздила «амфібія», й оголошували, щоби люди евакуювалися. Тепер тільки пожежники приходили. Попередили, щоб ми ховалися десь у сусідів, які живуть трохи вище». «Удень бодай не так лячно, – каже Ганна Дмитрівна Кущук, – а вночі щось страшне робилося: гриміло, блискало. Я до себе сусідів стареньких забрала, і ми так на горищі ночували».

 

Дід Михайло й бабуся Вероніка бідкаються: вони не мають що їсти, бо їхні припаси в банках затопило у підвалі. Зрештою, і на майбутній врожай годі сподіватися – усе знищила вода. Дядько, сидячи на вулиці, яка перетворилася на річку, і спостерігаючи за тим, як вода потихеньку піднімається й рухається до його хати, з гірким сарказмом мовить: «Вони ж там у Києві зараз велику справу роблять. Моляться за нас. Тож тільки завдяки тому вода вчора трохи спала».

 

Після обіду вода почала потихеньку спадати. Тоді ж надійшли повідомлення, що Ющенко вирушив в Івано-Франківську область, Тимошенко – в Чернівецьку. Вони нарешті дізналися, що на Західній Україні стихія. Ющенко походив із підкатаними штанами у воді, Тимошенко політала на гелікоптері над підтопленим Новоселицьким районом. Усе уважно фіксували столичні журналісти, які прибули разом з ними. Вже з трапа літака перед відльотом прем’єрка пообіцяла виплати постраждалим. У неділю та понеділок в Чернівцях не було водопостачання. Насосні станції не могли качати та фільтрувати брудну воду. В магазинах масово розкуповували мінералку. Калинівський ринок вивозить купи намулу з території. В гірські райони гелікоптерами доставляють продукти. У селах відкачують воду з хат та підвалів, чистять криниці. Питної води не вистачає, лікарі попередили про можливі спалахи інфекційних захворювань. Прогноз погоди не дає відповіді, чого насправді ще чекати. А президент України поїхав відпочивати в Крим.