Стихійні гроші

«Мій будинок повністю затоплений, вода ще не відійшла. Тому комісія не може оцінити збитків», – розповідає Тижню пан Ігор, мешканець Могилів-Подільського, що на Вінниччині. Наразі він отримав від держави тисячу гривень – на першочергові потреби. «Ці гроші забрав швидко: приніс паспорт, зареєструвався в управлінні МНС як постраждалий, і дали гроші. Як буду одержувати компенсацію, ще не знаю», – продовжує Ігор. Подейкують, щоб отримати допомогу від держави, треба принести десятки паперів та пройти кілька інстанцій.

 

Минулого тижня народні депутати досить оперативно повернулися з відпусток та ухвалили рішення про виділення коштів на ліквідацію наслідків повені. Збитки оцінили у майже 5 млрд грн. Половину одержали міністерства (на відбудову шляхів, мостів та ін.), половину – місцеві бюджети. |Детально про розподіл грошей читайте тут|. Наразі регіони отримали гроші. Як пояснив Тижню начальник Управління праці та соцзахисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації Іван Шовковий, гроші надійшли в повному обсязі, люди можуть їх забрати.

 

Згідно з рішенням уряду, компенсації видаватимуть у три етапи: на першочергові потреби, на поточний ремонт та остаточну суму. На першочергові потреби люди отримають 1000–5000 грн – залежно від ступеня зруйнованості по мешкання. Далі, відповідно до попередньої оцінки, постраждалі отримають від 5 до 50 тис. на ремонт та відбудову приміщень. І останній етап: спеціальна комісія детально вивчить ступінь втрати майна та ухвалить рішення щодо виплат. Максимальна сума, яку зможе отримати постраждалий від повені – 120 тис. грн (із розрахунку 2000 грн за кожен квадратний метр зруйнованого житла, але держава покриє не більше 60 м2). Іван Шовковий каже, що процедура отримання грошей буде максимально спрощеною. «В багатьох людей документи досі під водою. Тому достатньо будь-якого документа, який би засвідчував особу. Якщо ж і такого немає, постраждалий звертається до сільради, де йому видають тимчасове посвідчення». Водночас, пан Шовковий підкреслює, що треба буде вивчати кожну справу окремо. Це забере купу часу. Від паводку постраждали десятки тисяч людей, тому заяви президента Віктора Ющенка, що наслідки стихії будуть повністю подолані за 4–5 місяців, можуть виявитися занадто оптимістичними.

 

 

 

Українські керманичі завзято долають наслідки повені. Та все одно не забувають дорікнути одне одному в непідготовленості до лиха. Незважаючи на гасло МНС «Запобігти. Врятувати. Допомогти», навіть міністр Володимир Шандра визнав, що напрям «запобігти» є лише декларативним. Натомість, американські фахівці підрахували, що кожен мільйон доларів, вкладений у запобігання лихам, дає семиразову віддачу.

 

Саме стихії та надзвичайні події є перевіркою на дієвість влади. Коли три роки тому буревій «Катріна» знищив сотні поселень на півдні США, влада виявилася безпорадною. Схема виділення коштів на подолання наслідків надзвичайних ситуацій, яка діє в США, схожа на українську: конгрес нашвидкоруч збирається і на свій розсуд виділяє кошти. Місцева влада майже не бере участі у фінансовій стороні справи. Потім з'ясувалося, що було безліч махінацій із коштами, а профільний міністр пішов у відставку. Десь за місяць до «Катріни» американська компанія Ross&Baruzzini під час опитування експертів-надзвичайників з'ясувала, що 48% респондентів вважають найбільшою перешкодою у своїй роботі бюрократію.

 

Україні не варто вчитися бюрократії в американців. Натомість у США дуже розвинена мережа установ, які запобігають стихіям. Також у американців потужна матеріально-техніч на база: гелікоптери, спеціальні автомобілі, засоби зв'язку. Україна цього разу по допомогу з технікою зверталася до більш розвинених держав.

 

 

Повінь у Європі в серпні 2002 року визнали найпотужнішою за останні 150 років. Тоді найбільше від води постраждали Велика Британія, Німеччина, Австрія та Чехія. Кожній країні довелося самостійно вирішувати, де брати гроші. Австрія, сума збитків якої склала понад 3 млрд євро, відмовилася від купівлі вже замовлених бойових літаків. Інші держави були змушені відтермінувати заплановане зниження податків. Українські керівники не виявили надзвичайних талантів у пошуку грошей на подолання стихії: їх узяли з перевиконаного бюджету, а також із запланованих на 2009 рік ощадбанківських виплат. Відверто кажучи, це схоже на перекладання з однієї кишені в іншу. Відвідуючи західні області Віктор Ющенко закликав громадян страхуватися на випадок стихійного лиха. Лише 1% українців, які постраждали від повені, попередньо застрахували своє майно. Інші звикли покладатися на державу. В Європі близько 20% з усіх збитків від стихійних лих компенсують страхові кампанії. Якщо ж людина не застрахувала майно на адекватну суму грошей, влада європейських країн, звісно, допоможе коштами, але розмір компенсацій визначить сама. Як в Україні.

 

А от у Бельгії вже кілька років діє Фонд природних катастроф. У ньому зберігають кошти «про всяк випадок»: коли стається лихо, парламентарі не «перекроюють» бюджет. Кожен потерпілий може звернутися до Фонду по компенсацію протягом трьох років з того часу, коли сталося лихо. До речі, нещодавно ООН вирішила створити Міжнародний резервний фонд допомоги постраждалим від природних катастроф. Його бюджет становитиме $4–5 млрд.

 

Подібний резервний фонд не зайвий і в Україні. Нехай у ньому буде мінімальна сума коштів, та забезпечення першочергових потреб в обхід бюрократизованої системи є дуже важливим. Адже, пригадаймо, з дня повідомлення про повінь до моменту підписання президентом закону про виділення коштів минув майже тиждень. Це при тому, що українська державна машина працювала максимально оперативно і майже злагоджено.