«Я думаю, єдина помилка Юлії Тимошенко – в тому, що вона раніше робила різкі заяви в бік Партії регіонів. А от Янукович казав, що не виключає нічого. Якщо буде коаліція БЮТ і ПР, я вітатиму цей союз – тільки із прагматичного погляду», – розповідає Тижню 27-річний Захар із Чернівців. Він уже багато років поспіль є прихильником Юлії Тимошенко та навіть після кардинальних змін у ставленні Юлії Володимирівни до Росії він не бачить причин переглядати свою політичну позицію. Захар всміхається й додає: «Прихильником гарної жінки можна бути завжди – незалежно від того, що вона робить».
Тим часом «гарна жінка» все частіше використовує слова «експеримент» та «експериментальний». Наразі вони стосуються законопроектів і дій уряду, проте не виключено, що саме цим прикметником буде названо коаліцію БЮТу і ПР. Сама лідерка одноіменного блоку всіляко демонструє свою відданість демократичній коаліції та уникає коментарів щодо можливості створення парламентської більшості з біло-блакитними. Кажуть, вона шукає виправдань перед своїм електоратом.
«Ми розуміємо, що вибори нам наразі не вигідні, – говорить Тижню один із народних депутатів від БЮТу. – Та й країні вони не потрібні, подивіться на соціологію. Тому маємо шукати інші шляхи. Навіть якщо це буде коаліція з ПР, це не найгірший варіант у нинішній ситуації». Отже, з благословенням від фракції на створення коаліції в Юлії Тимошенко проблем не виникне. Залишилося переконати народ.
Згідно із соціологічними дослідженнями, які нещодавно оприлюднив Центр Разумкова, більшість українців дійсно проти дострокових виборів: 72% опитаних у Донецьку та 68,4% у Львові відповіли «ні» можливим виборам до ВР. Прихильність щодо створення коаліцій між БЮТом і ПР не настільки категорична. Та ця ідея також має підтримку в народі. В Дніпропетровську респондентів, котрі позитивно ставляться до такого союзу, – 54,2%, у Києві – 40%, у Вінниці – 32% і навіть 16,5% – у Львові.
«Я, м’яко кажучи, не поважаю Януковича та Партію регіонів. Але якщо Юлія Тимошенко щось робить, я впевнений, що вона це робить на користь державі», – говорить Тижню 72-річний Владислав Поліщук із Житомира. Він цитує (хоча каже, що не зовсім згоден) Володимира Леніна – «задля перемоги комунізму можна піти на союз із негідниками» та констатує, що політика – взагалі брудна справа. «А от Юлію Володимирівну я поважаю. Вона все правильно робить», – каже Владислав Дмитрович.
20-річна киянка Дар’я не апелює до комунізму – каже, що захоплюється Юлію Тимошенко як особистістю, а політичні кроки кумирки її не дуже цікавлять. «Якщо вона вважає, що так краще, я їй цілком довіряю. Тому на парламентських і президентських виборах я голосуватиму за неї. І всіх знайомих буду агітувати», – говорить дівчина.
Прихильники Тимошенко, з яки ми спілкувався Тиждень, наводять різні аргументи, чому прем’єрка пішла на спільні дії з регіоналами. Дехто вважає, що це гідна відповідь Ющенкові та Балозі за те, що вони не дають їй працювати. Інші дотримуються думки, що Тимошенко та Янукович швидше порозуміються, ніж Тимошенко та Ющенко. «Треба вже забути про ці майданівські обіцянки й просто працювати на країну», – почули ми від чоловіка з Дніпропетровська. Натомість майже не чули критики на адресу Юлії Володимирівни – справжні прихильники виправдають будь-який крок свого лідера.
ПОХІД НА СХІД
Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко пояснює Тижню, що електорат, який вибачає своєму лідерові будь-що, є у кожного політика. «Але, певна річ, це не всі прихильники, – підкреслює експерт. – Я думаю, зараз прибічники БЮТу та його лідерки уважно стежитимуть за кожним її кроком. Бо всі дії Тимошенко мають серйозне смислове навантаження». Пан Андрій каже, що якщо БЮТ і надалі просто спільно голосуватиме з ПР за певні закони, це майже не вплине на рейтинг Тимошенко. Якщо ж цей союз буде формалізовано й вони створять коаліцію, це матиме для БЮТу негативні наслідки. Та не критичні.
«Щодо рейтингу Тимошенко, то певна корекція відбудеться залежно від діяльності цієї гіпотетичної коаліції. Якщо вони ухвалюватимуть соціально-економічні закони, що стосуються загального життя країни, то рейтинг Тимошенко навіть зросте. Якщо ж торкатимуться гуманітарної галузі, прибічників у БЮТу значно поменшає», – продовжує Андрій Биченко. Він каже, що у разі створення коаліції між БЮТом і ПР пояснити це навіть прихильникам із Західної України буде не надто складно: «Наприклад, використати від повідним чином результати саміту Україна–ЄС. Також економічні чинники – якщо, скажімо, інфляція протягом найближчих місяців буде низькою, то це переконливий аргумент на її користь. Якщо інфляція буде високою, вона багато втратить».
Експерт каже, що міжнародною політикою більшість українців не цікавляться, бо вона безпосередньо не впливає на їхнє життя. Тимошенко це розуміє, тому свої останні дії, які фактично змінюють зовнішньополітичний курс країни, намагається словесно замаскувати чи пояснює двозначно, аби дати можливість прихильникам почути те, що вони хочуть чути. Щоб переконати себе в тому, що самоусунення Тимошенко від оцінки воєнного конфлікту між Росією та Грузією, і її реверанси перед Росією в питанні базування Чорноморського флоту, це державницька позиція, патріотично налаштованим прихильникам БЮТу доведеться серйозно зайнятися самонавіюванням.
Та патріоти – не головний орієнтир для Тимошенко. Всі ключові претенденти обов’язково змайструють кілька месиджів для «чужого» електорату. Юлія Тимошенко розпочала цю роботу вже сьогодні. З-поміж законопроектів, ухвалених спільними зусиллями БЮТу і ПР, є кілька орієнтованих на виборця зі сходу. Наприклад, щодо підвищення престижу шахтарської праці (до речі, візит прем’єрки у Донецьк на День шахтаря теж вписується у «східну концепцію» БЮТу). Бютівці та регіонали спільними зусиллями також ухвалили законопроект щодо розвитку метрополітенів у Донецьку та Дніпропетровську. Іншим регіонам у перший пленарний тиждень такої ексклюзивної уваги депутати не приділили.
В Секретаріаті президента оцінюють «електоральні втрати» Тимошенко у 10%, та все ж видається, що прихильники виправдають всі її кроки. Роберт Чалдіні, професор психології Арізонського університету, який вивчав психологію впливу, пояснює це тим, що в пост тоталітарних країнах виборці ставляться до політиків не як до громадян, котрі мають відповідати за свої слова, а як до напівбогів, які знаходяться за межею Добра і Зла. Він також доводить, що красиві люди сприймаються нами як більш розумні, чесні, добрі, ніж є насправді. І дає пораду: «Нам потрібно насторожитися, коли починаємо відчувати надмірну симпатію до людини, яка від нас чогось хоче. Зрозумівши, що вона аж занадто подобається нам, ми маємо подумки відокремити цю людину від її ідеї та прийняти рішення, котре ґрунтується тільки на достоїнствах пропозиції».
