«Україна незаконно продавала зброю Грузії», «захоплене піратами судно «Фаїна» везло танки не кенійським військовим, а суданським партизанам» – такими тезами рясніють зараз заголовки ЗМІ. Інформаційний потік викликає відчуття deja vu: п’ять-шість років тому був схожий скандал. Тоді він істотно вплинув на зовнішньополітичний курс країни, її репутацію та майбутнє й приніс певні дивіденди окремим гравцям як усередині, так і ззовні. Сьогодні вигоди учасників гри «Спіймай Україну на контрабанді зброї» більш очевидні.
МАСОВАНИЙ УДАР СКАНДАЛОМ
Нинішній збройний скандал почався в серпні, ледь у зоні грузино-осетинського, точніше, грузино-російського конфлікту стихла стрілянина. Російські політики звинуватили Україну в «озброєнні агресора» та поклали на неї частину відповідальності за «загибель тисяч мирних жителів». «Ті, хто постачали зброю до Грузії, повинні постати перед судом на рівні з грузинським керівництвом», – заявив громадянин РФ Сєрґєй Багапш – президент самопроголошеної республіки Абхазія. Не таємниця, що більшу частину озброєнь – бронетехніку, авіацію, артсистеми, боєприпаси тощо – грузинське оборонне відомство закупило саме в нашої країни. Власне, про такі поставки офіційний Київ добровільно інформував ООН. Заяви про незаконність постачання зброї Грузії не витримують критики: жодних ембарго стосовно цієї країни міжнародна спільнота не накладала.
Водночас другий фронт усередині України відкрили внутрішні проросійські сили. Голова тимчасової слідчої комісії українського парламенту, що вивчає обставини поставок озброєнь Грузії, депутат від Партії регіонів Валерій Коновалюк обстоює тезу про те, що зброю продавали за низькими цінами. «Комісія вважає, що зброя поставлялася в Грузію за заниженими цінами, – заявляє він. – Також ми просимо парламент уповноважити нашу комісію розслідувати ситуацію, яка склалася на судні «Фаїна».
Нагадаємо, що біля берегів Сомалі триває епопея довкола захопленого піратами торгового корабля з танками й іншим військовим вантажем на борту, який, за офіційними документами, Україна продала Кенії.
Тиждень уже писав (
див. №40, 2008) про дивні обставини цієї історії. Експерти із судноплавства сумніваються, що морські розбійники опинилися на курсі «Фаїни» випадково – вона ішла поза зоною дій корсарів. Можливо, секрет у тому, що зараз за сомалійськими піратами стоять ісламістські угруповання, яких підтримують близько східні союзники Москви – Іран і Сирія. До речі, саме загарбники «Фаїни» першими озвучили тезу, що вантаж насправді призначений для Південного Судану, постачання зброї якому заборонила ООН. Попри те, що бандитам не прийнято вірити на слово, їхню версію підхопили контрольовані Кремлем ЗМІ. За їхніми публікаціями, як за «темниками», виступають окремі українські політики. «Є відомості, що озброєння, заявлене на цьому судні <...>, направлялося в Південний Судан, котрий знаходиться під жорсткими санкціями ООН, – стверджує той-таки Коновалюк. – Вірогідно, невдовзі відкриються й інші факти».
І факти відкрилися. Бі-Бі-Сі отримало в свої розпорядження, ймовірно від піратів, копію вантажної декларації «Фаїни». З неї чітко видно, що отримувачем озброєння по контракту є міністерство оборони Кенії. В назву контракту входить акронім GOSS, яку оглядачі Бі-Бі-Сі розшифровуть як «Уряд Південного Судану». Ось це і є тим єдиним «доказом», що зброя потрапить у зону військових дій. Хоча, це вже проблеми виключно уряду Кенії, і ніяким чином не України.
КОМПРОМЕТАЦІЯ З ДАЛЕКОСЯЖНИМИ НАСЛІДКАМИ
«Постачання зброї – це злочин!» – виголосив Владімір Путін, прем’єр-міністр Російської Федерації, зброя якої кілька років поспіль активно використовується терористичним угрупованням Хезбола. Ці слова експрезидент РФ промовив 2 жовтня під час зустрічі з очільником українського уряду Юлією Тимошенко. «Якщо буде потрібно зупинити незаконну торгівлю зброєю, то треба від підпорядкування президентові це (збройний сектор – Авт.) передати в підпорядкування урядові, й тоді ми зможемо навести порядок із цим», – так висловилася Юлія Володимирівна напередодні зустрічі з Путіним.
За чинним законодавством, підприємство «Укрспецекспорт», уповноважений торговець зброєю, підпорядковане президентові. На тлі останнього збройного скандалу в мас-медіа поповзли чутки про те, що родина Віктора Ющенка буцімто вже котрий рік заробляє на контрабанді української зброї. У 2002–2003 роках в епіцентрі подібного скандалу (тоді він називався кольчужним) опинився попередник Ющенка – Леонід Кучма. Його звинуватили в нелегальних поставках комплексів пасивного радіостеження «Кольчуга» до Іраку тамтешньому диктаторові Саддаму Хусейну. Резонанс у світі ця звістка викликала не тільки тому, що на торгівлю зброєю з Іраком було накладене ембарго, а й тому, що «Кольчуга» здатна «бачити» найновіші натовські літаки-неведимки. Цим скандалом скористалися всі: й тогочасна демократична опозиція, що боролася за повалення «режиму Кучми», й Москва, щоби той самий режим максимально ізолювати від Заходу та схилити на свій бік. Коли в 2003 році війська США та їхніх союзників захопили Ірак і не знайшли там «Кольчуги», Вашингтон на спішив реанімувати Кучму, оскільки зробив ставку на кандидата в президенти України Віктора Ющенка. Певною мірою «кольчужний скандал» сприяв вибору адміністрацією Кучми «східного вектора» й висуванню в спадкоємці Леоніда Даниловича відвертого русофіла Віктора Януковича. Щоправда, історія з «кольчугами» зачепила тоді й реноме Віктора Федоровича.
Сьогоднішній збройний скандал б’є по теперішньому президентові зокрема й по державі в цілому. Ющенко може втратити довіру з боку керівників західних держав – одну з небагатьох своїх сильних сторін – й опинитися в міжнародній ізоляції, як свого часу Кучма. Підозри в контрабанді зброєю також стануть одним із факторів, що гальмуватимуть євроатлантичну інтеграцію країни. Нагадаємо, що в грудні відбудеться саміт НАТО, де розглядатиметься питання про надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі, й збройний скандал не буде тим стимулом, що змушуватиме чинних членів НАТО голосувати за нашу країну.
