Те, що ситуація в банківській галузі України перебуває на межі катастрофи, всі зрозуміли наприкінці минулого тижня. До автора цієї статті один за одним телефонували родичі та знайомі з одним запитанням: що буде з банками і заощадженнями, які в них лежать? Раціональні аргументи про те, що наразі підстав до системного дефолту в Україні немає, викликали одну реакцію: це все добре, але ми про всяк випадок гроші з банку заберемо. Й забирали – в масштабах країни відтік грошей із банків сягнув у жовтні 6,2 млрд грн.
Депозитний психоз
Усе почалося з «Промінвестбанку», який потрапив під рейдерську атаку на фоні конфлікту між акціонерами (у Раді подейкують, що банк не поділили між собою головний акціонер Володимир Матвієнко та його дружина). Поки народ не почав забирати вклади з «Промінвесту», часті повідомлення про крах західних мегабанків сприймалися переважною більшістю українців як новини про сходження лавини на Марсі. Але коли «поплив» свій банк, люди запанікували. Й одразу з’явилася інформація, що ще в кількох провідних українських банків є проблеми з поверненням іноземних позик (у різноманітних «таємних» списках найчастіше фігурували «Надра» та «Родовід»). Однак попри те, що «смертельними» ці проблеми не були, населення кинулося вимітати гроші з УСІХ банків.І тим самим фактично поставило їх на межу виживання.
Річ у тім, що масового одномоментного вилучення депозитних коштів вкладниками не переживе жодний банк у світі. Адже він – не тумбочка, де лежать гроші клієнтів. Вони працюють і заробляють прибутки – зокрема й для виплати відсотків. Якщо один клієнт захоче забрати кошти раніше, ніж це передбачає депозитний договір – банк тільки виграє, адже в цьому випадку він виплатить мінімальні відсотки. Але якщо їх буде більшість – банк завалиться. Єдиний вихід у цій ситуації – тимчасово позичити кошти в іншого банку. Та одним із найфатальніших наслідків світової фінансової кризи якраз і став загальний дефіцит коштів для міжбанківського кредитування. Єдиним джерелом коштів залишався Нацбанк. Утім, $37 млрд валютних резервів могли б за кілька тижнів «переполовинитися», якби населення кинулося масово забирати з банків свої депозити (станом на вересень загальна сума заощаджень населення в банках становила $15,7 млрд). А коли навколо вирує фінансовий ураган, така марнотратність могла б вилізти боком не лише банківській системі, але й усій економіці.
Вже ніхто нікуди не йде
У понеділок НБУ прийняв постанову, якою заборонив банкам достроково повертати вклади. Й охоплені панікою вкладники можуть не турбуватися – раніше, ніж це передачено депозитним договором, їм ніхто грошей не віддасть. Проте Нацбанк спробував додати до канчука ще й пряник: у постанову включено вимогу негайно здійснювати виплати по завершених депозитах, забезпечити безперебійне функціонування банкоматів та видачу готівки за платіжними картками клієнтів інших банків. Але вже наступного дня після постанови чимала кількість банкоматів не працювали. Представники банку «Приват» посилалися на технічні проблеми, однак людей, які не змогли забрати свої кошти, це навряд чи заспокоїло.
Реакція фахівців на заходи, викладені в постанові НБУ, була позитивною – критиків практично не знайшлося. “Я навіть не знаю, які ще заходи можна було б негайно запровадити, щоб зняти напругу на ринку, – каже Олег Устенко, старший економіст “Блейзер Фундації”. – Ми знаємо, що лише протягом останнього тижня фізособи забрали з банків декілька мільярдів гривень. Банківська система перебувала на межі ефекту доміно – коли люди панічно закривають депозитні рахунки, незважаючи на те, є в банку проблеми чи ні.”
Олександр Жолудь, експерт із економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень, також оцінює дії НБУ позитивно: “Національний банк надає банкам стабілізаційні кредити через фінансові механізми й тим самим підтримує їх ліквідність. Відповідно, будь-які банки, які не мають достатніх обсягів готівки для того, аби забезпечити панічні набіги на відділення, отримують вчасно кошти, тим самим зменшуючи тиск на банківський сектор”.
Натомість позиція громадян полярно розділилася. Досить часто можна почути: як це так, держава не сміє не віддавати наші гроші, якщо в депозитному договорі була передбачена можливість припинити його достроково.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде друком 17 жовтня.
