За чинним законом списки депутатів від партій (блоків) є закритими. Виборці, тобто ми з вами, позбавлені можливості вплинути на їх склад – хто може пройти в депутати, а хто – ні.
Списки кандидатів у депутати до місцевих рад формують винятково голови місцевих партійних організацій, а на загальноукраїнському рівні – голови партій.
Хоча списки є закритими за своєю природою, штатні пропагандисти багатьох політичних сил намагаються дурити своїх співгромадян – мовляв, списки відкриті, тому що про їх склад можна дізнатися, наприклад, в Інтернеті.
По-перше, це підміна понять – як уже зазначено, під відкритістю слід розуміти можливість виборця вплинути на місце конкретної людини в списку. По-друге, для місцевих виборів списки двічі «закриті» – як правило, пересічні виборці навіть не уявляють кого вони обирають депутатом, голосуючи за свою улюблену партію. На показ виставляються лише перша п'ятірка, й, про всяк випадок, одіозні фігури не включаються в першу десятку. Запровадження нової, чисто партійної, чи як у нас її ще називають, пропорційної виборчої системи при звело до того, що виборця позбавили головної демократичної процедури – можливості покарати депутата, який себе погано зарекомендував, голосуванням за іншого. Після цього такий депутат втратив стимул відповідати перед своїм виборцем, тому що його доля зараз залежить виключно від партійного керівника.
Одразу після запровадження про порційної системи з закритими списками, грошовиті люди почали купувати в них для себе місця. Це відбувається на всіх рівнях – від ради невеликого міста до парламенту країни – різниця лише в ціні. Відповідно, активність роботи народних обранців зросла лише в одному напрямі – власного збагачення.
Можна годинами розповідати про мінуси та негативи чинної пропорційної системи, та є чимало аргументів і проти старої мажоритарної. Були випадки, коли майбутні депутати гуртом скуповували голоси виборців цілого округу.
На ілюстрації наведена змішана система, подібна до тієї, що діє в Польщі та Німеччині. Вона поєднує плюси мажоритарної та пропорційної. Додам, що на місцевому рівні в більшості країн успішно працює мажоритарна система, коли члени громади добре знають свого депутата, й змушують відповідати перед тими, хто його обрали.
