Хочу іграшку!

	ДУМКА ФАХІВЦЯ Вадим Колесников дитячий психолог Право на гру   Іграшки – це мало не найперше, на що ми з вами звернули свою увагу. Вони різні. Перші цяцьки – різноманітні брязкальця. З ними діти пізнають головні закономірності світу, який навколо них шумить, свистить, крутиться, пахне. М’які іграшки дають дитині відчуття захищеності. Не випадково наші діти тягнуть із собою в подорож м’яку забавку, так у них зберігається відчуття дому. Хоча, якщо дитина з-поміж усіх іграшок обирає м’які, варто звернути увагу, наскільки вона почуває себе в безпеці, чи достатньо батьки пестять, пригортають, обіймають її. Багато цяцьок схожі на людей, солдатики в хлопчиків і ляльки в дівчаток. Із ними діти граються в магазин, доньки-матері чи яктато-нетверезий-приходить-з-роботи... Це абсолютно нормально для дитини, таким чином вона реагує на ті або інші ситуації, які бачить. Дітей приваблюють іграшки, які можна по-різному й багато разів використовувати. В цьому секрет успіху різноманітних конструкторів. Механічні забавки, машинки, дають змогу дитині розвивати мову – в грі з ними має бути «звуковий супровід». Дозволяти гратися треба стільки, скільки хоче дитина, обмеження в цьому варто мінімізувати Дитина, яка в дошкільному віці не дограла, добре вчитися в школі не буде.   Дитина ламає іграшки. Чому? Дорослий світ все ж таки давить на дитину. Їй завжди забороняють більше, ніж дозволяють. Коли лежить у люльці – їй не можна рухатися, коли починає ходити – усіляких «не можна» стає ще більше. Щойно вона старі заборони запам’ятовує – з’являються нові. У відповідь на цей пресинг дитина починає ламати, розбирати іграшки і дивитися, що там усередині. Зрештою, вона робить це не тому, що їй цікаво, як зроблені лялька чи машинка. Просто на рівні мозкової діяльності, будь-якій людині, й дитині в тому числі, легше сказати «ні», ніж «так», бо аналіз у нас випереджує синтез. Спочатку дитина зіштовхується з забороною, потім через її емоції потерпають ляльки. Якщо ваша дитина часто ламає іграшки, ви їй часто щось забороняєте, отже, це проблема суто батьків. Усталена формула: якщо дівчинка грається хлопчачими іграшками – це півбіди, якщо хлопчик – дівчачими – це жах і сором. Виросте жіночним і так далі... Насправді традиційний статевий поділ іграшок (дівчаткам – ляльки, хлопчикам – машинки) вже застарів. Вистачає і жінок за кермом, і чоловіків – дизайнерів одягу. Більше того – варто пропонувати «нетрадиційні» іграшки дітям – у них має бути свідомий вибір. Важливіше те, що хлопчик, який грається ляльками, відчуває нестачу батьківської уваги. Можна й не запитувати – відповіддю буде, що мама й тато працюють, мало часу бавляться з дитиною, чи й узагалі уникають спілкування. Відтак дві години на день, обов’язкові дві години, батьки повинні проводити з дитиною, тримати її на колінах, гратися з нею в її іграшки, розмовляти, обіймати, цілувати. Дитині необхідно відчувати підтримку, бути впевненою в своїй захищеності від різноманітних істот із дорослого світу.   На жаль, дитячого світу не існує. Є світ дорослих, і дітям у ньому незатишно. В цьому світі купа численних заборон, існують слова «ні», «не можна», «не зараз». Тому хоча б дозволяйте дитині гратися тими іграшками, які їй подобаються. Вибір є – від ляльок до монстрів. Нічого страшного немає, якщо дитина бавиться незвичайними ляльками. Вона не боїться драконів, а сприймає їх, як друзів, бо розуміє, що ці страховиська зроблені спеціально для її розваг. Є ще одна версія: малюк бачить, що чудовиська вам не подобаються, дратують вас, і грається ними спеціально, щоби привернути вашу увагу.  І, головне, не варто плутати гру й іграшку. Граються діти зазвичай в одне й те ж, стереотипно повторюють одні й ті ж ігри, а іграшки ми постійно даруємо їм різні. Гра – це те, що виникає в дітей саме собою, а цяцька – це те, що ми дітям даємо, її можна залучити до гри, а можна і знехтувати нею. Це ключик до світу дитини – саме вдала та доречна іграшка його відімкне. Це право на гру – невід’ємне дитяче право.