Темна справа фармацевтів

Два тижні тому активісти Громадського руху протидії наркоманії та наркозлочинності, колишні наркозалежні, вщент розтрощили столичну аптеку, де незаконно торгували трамадолом – штучним опіатом. Спецзагін «Беркут» затримав більше сотні по рушників спокою. Кілька з них постануть перед судом за обвинуваченням у розбої. Про санкції щодо власника аптеки офіційно не повідомляється.

 

Після того, як уряд визнав трамадол наркотиком, він зник у більшості аптек. Та деякі продовжують торгувати синтетичним опіатом і лишаються недоторканими. Складається враження, що їхні власники більше бояться не правоохоронців, а вже згаданих колишніх наркоманів, які періодично влаштовують погроми таких от «точок».

 

«От же ж ці «мєнти», розвели бурхливу діяльність – тепер «траву» просто так не купиш!» – жартома скаржиться мій давній знайомий. Ми випадково зустрілися в кафе. Я зайшов туди, щоби перекусити, він – аби розміняти гроші, бо в його поставника маріхуани не було здачі. Отримавши кілька купюр, драгдилер віддає невеличкий пакунок і швидко зникає. Він уже кілька років не продає коноплі аби-кому, зосередившись на давній перевіреній клієнтурі. В основному це бізнесмени, менеджери середньої ланки та, як мій товариш, медійники – клієнтура, яку найрідше чіпає міліція, тому навряд чи виведе на дилера органи правопорядку. Законспірованість цього наркоторговця цілком зрозуміла. Якщо раніше правоохоронці боролися з наркотрафіком досить мляво, вилучаючи порівняно невеликі партії «дурману», то останні кілька років вилов МВС та СБУ вимірюється тоннами наркотиків і наркосировини. Також поступово зменшується попит. Ті, хто «сів» на голку у 1990-х, – або померли, чи «зіскочили», а молоді бояться захворіти на СНІД.

 

За останні кілька років наркоринок у країні змінився. Тепер головний дилер – не непримітний молодик у шкірянці та чорній шапочці, насунутій на очі, а аптекар у білому халаті. На перші позиції виходить штучний опіат трамадол (див. Тиждень № 42, 2008). За словами активістів Громадського руху протидії наркоманії та наркозлочинності, українські наркомани ним не обмежуються. Вони розкуповують актифет, трайфет, терпінкод, спазмалекс, кодтерпін, кодетерп, кофекс, колдакт, терафун, т-ефедрин, кодесан, санован, сонат, зестра, імован тощо. В цьому списку багато препаратів, які є прекурсорами – актифет, трайфет, зестра та інші. Тобто, їх не вживають напряму, а витягують із них окремі сполуки, наприклад, псевдоефедрин. Із використанням яких потім готують саморобні наркотики – той таки сумнозвісний «вінт» (див. Тиждень № 9, 2008). Для досягнення наркотичного ефекту використовують навіть звичайний парацетамол (декстропропоксіфен), токсичніший за героїн у 6-7 разів.

 

«На українському наркоринку справді починає зростати вживання сильнодіючих лікарських засобів, – визнає Олег Шутяк, перший заступник голови УБНОН МВС України. – Думаю, в цієї тенденції є два пояснення. Перше – це епідемія ВІЛ-СНІД. Простіше кажучи, наркомани тепер бояться колотися. Друга – це відносна простота вживання та зручність перевезення самих препаратів. Тобто, якщо молода людина хоче перед танцями на дискотеці щось прийняти, то покласти в кишеню пару пігулок, а потім ковтнути їх набагато простіше, ніж готувати ін’єкцію. «Ширку» ж в кишені не поносиш». Щоправда, лікарі не згодні з тим, що в усьому винні медикаменти. «На жаль, загальний процес наркотизації населення посилюється з кожним роком, – каже Семен Глузман, голова Асоціації психіатрів України. – Й той факт, що в нас немає нормальної системи виписування рецептів на сильнодіючі препарати – одна з важливих складових цього процесу. Але ви ж розумієте, що медикаменти все одно потрібні, – їх мають виписувати. Просто цей процес мусить бути поставлений під жорсткий контроль. Років 20 тому мені, як лікареві, навіть на думку не спадало, що більшість препаратів, про які йдеться, можуть використовуватися для досягнення наркотичного ефекту. Треба враховувати, що автоматичне перенесення всіх сильнодіючих медикаментів до наркотичних препаратів призведе до різкого вибуху корупції серед лікарів, які будуть виписувати рецепти на них». «Якщо ти починаєш зависати на тому самому «хмурому» (героїн – ред.), то на тобі одразу ставлять хрест: кінчена людина, – розповідає Олександр С., колишній наркоман. – А якщо ти перед дискотекою «закинувся» пігулками, то «штирити» буде не менше, та при цьому ти маєш перед собою виправдання: я не наркоман».

 

Багато експертів пояснюють різке зростання популярності наркотичних медикаментів серед молоді банальним браком грошей у наркоманів. «Специфіка українського наркоринку полягає в тому, що це дуже бідний ринок, – наголошує Семен Глузман. – У плані купівельної спроможності більшості його споживачів. Наші наркомани зазвичай просто не можуть собі дозволити чистіші та традиційніші наркотики. Тому ліки самі по собі не винні в тому, що їх почали використовувати наркомани».

 

«На жаль, в Україні немає ефективного контролю за обігом сильнодіючих лікарських препаратів, – скаржиться Олег Шутяк. – Точніше, немає адекватного покарання за цей серйозний злочин. Головна проблема – це аптеки, що незаконно торгують цими препаратами. Більше того – ми, УБНОН, навіть не маємо права позбавляти ліцензії аптечний заклад, спійманий на незаконній торгівлі. Скажу також, що автоматично заносити всі сильнодіючі препарати до розряду наркотиків – не вихід. Бо так можна дійти до того, що ми й анальгін будемо наркотиком вважати. МВС напрацювало два законопроекти, що зараз лежать у Верховній Раді – «Про лікарські засоби» та «Про правила підприємництва в сфері торгівлі лікарськими засобами». Там усі ці питання піднято й запропоновано шляхи їх вирішення. На жаль, у наших депутатів часу на них немає».

 

У приватних бесідах оперативники управлінь боротьби з незаконним обігом наркотиків скаржаться: складається враження, що дуже впливовим власникам фармацевтичного бізнесу зараз вигідно максимально зменшити виготовлення та ввезення в Україну традиційних опійних наркотиків, тож боротьба з ними усіляко стимулюється. Й навпаки, правоохоронцям максимально скручують руки, коли йдеться про боротьбу з незаконним обігом медикаментів.

 

Активісти Громадського руху протидії наркоманії та наркозлочинності бідкаються: попри те, що контроль за обігом трамадолу став жорсткішим, деякі аптеки, після того, як їх ловлять на гарячому, поновлюють незаконну торгівлю наркотиком. Що дає підстави для чуток, мовляв, за окремими «точками» стоять вельми впливові люди. «В Україні є конкретні особи, що «кришують» аптеки, які продають наркотичні ліки молоді, – стверджує голова ВГО «Молодь України» Сергій Кушнірук. – Скільки разів ми закривали їх разом із міліцією, але вони потім знову відроджуються, мов фенікс з попелу. Отже, це комусь потрібно». Журналісти Тижня позичили в антитрамадольщиків список підозрюваних у драг-дилерстві столичних аптек і почали власне розслідування.

 

Аптечний кіоск на вул. Галицькій, 1 і аптека на Жилянській, 148, під час розгрому якої, як уже згадувалося, міліція затримала більше сотні антитрамадольщиків, за нашими даними, належить такій собі Світлані Сасевич. Тиждень з’ясував, що ця бізнесвумен є директором і входить до складу засновників ТОВ «Лаванда», що спеціалізується на роздрібній торгівлі ліками. Попри те, що люди з таким самим прізвищем працюють в ДПА й інших установах, встановити зв’язки пані Сасевич із органами влади не вдалось. Єдина зачіпка: номер телефону директора ТОВ, вказаний при його реєстрації, дивним чином збігається з телефоном директора святошинської районної організації Спілки ветеранів Афганістану. Така сама ситуація з власниками аптек, де, за інформацією колишніх наркоманів, цілком реально придбати трамадол – «ВАІ», «Март-Вест» і в стрип-барі «Екзо» – жодних зачіпок.

 

Цікавіше з ТОВ «У.М.С.» Це велика й досить солідна мережа аптек, щоправда, кілька її кіосків громадські активісти підозрюють у продажу трамадолу. Частку в капіталі цієї фірми має Ірина Гарькава. Її батько Микола Кирилюк – депутат Дарницької райради Києва. Андрій Гарькавий (вірогідно, чоловік) двічі балотувався до Київміськради: спочатку від «Нашої України», потім – від Блоку Кличка. Партнери Гарькавої по «У.М.С.» – співзасновники медико-фармацевтичної фірми «Столиця». За інформацією наших джерел, частку в цій фірмі має Валентин Бідний, колишній головний лікар Центральної лікарні, син Валерія Бідного – заступника міністра охорони здоров’я.

 

Фірми «Інтелекс» та «ЛюдмилаФарм Ко», окремим аптекам яких також закидають торгівлю синтетичним опіатом, належать трьом громадянам – Валентинові Круковському, Ігореві Білому та Володимирові Рижей. Їм також належать фірми-тезки «Галафарм» і «Галафарм», афільовані зі скандально відомою фармацевтичною компанією «Астрафарм». «У кінці минулого року ми затримали групу з трьох зловмисників, які були основними постачальниками трамадолу до Києва, – розповів Тижню Олександр Правотуров, начальник відділу УБНОН столиці, – Її керівник – це директор однієї з найкрупніших фармацевтичних компаній «Галафарм». Що, в свою чергу, була тісно пов’язана з одним із найбільших виробників трамадолу в Україні – заводом «Астрафарм» у місті Вишневе під Києвом. Після цього арешту кількість «чорного» трамадолу в столиці різко зменшилася. Ця група виводила трамадол із легального обігу на «чорний» ринок, і надалі займалася його гуртовою реалізацією». Цікавий факт: «Галафарм» і «Астрафарм» мають однакову юридичну адресу – Києво-Святошинський р-н, с. Вишневе, вул. Київська, 6. За цією-таки адресою, зазначають джерела Тижня, зареєстровані кілька ТОВ, співвласником яких є Володимир Володін – генерал-лейтенант міліції, колишній заступник міністра внутрішніх справ. Цю ж адресу вказувало при реєстрації ГО «Рада ветеранів ГУ МНС в Київській області». Зараз «Астрафарм» взагалі припинив випуск трамадолу. Тепер офіційним виробництвом цього препарату займається київський завод «Фармак» – він отримав чи не найбільшу квоту. Це підприємство, як і «Астрафарм», – товариство з обмеженою відповідальністю. Його співзасновник і керівник – Філя Жебровська, сестра депутата Верховної Ради від НУ-НС Павла Жебрівського. Не цураються трамадолового бізнесу й у протилежному політичному таборі. Депутат із фракції Партії регіонів Микола Янковський і його родичі контролюють ТОВ «Стиролхімінвест», яке має частку в статутному фонді «Стирол біофарму» – одного з вітчизняних виробників трамадолу.

 

Звісно, наведені вище бізнес-зв’язки самі по собі нічого не доводять. Але наштовхують на деякі роздуми. Собівартість виробництва однієї упаковка трамадолу не перевищує 10 грн, ціна на чорному ринку може сягати 200 грн. До внесення трамадолу в перелік наркотичних речовин, немедичне вживання цього препарату в Україні вимірювалося десятками мільйонів доз на рік. Далеко не кожен препарат може похвалитися такою популярністю в населення й високою рентабельністю.