Про видання Новини Архів Арт галерея Афіша Контакти

Номер 47 (56) за 21.11.2008
Колонка редактора
Напрямок дорожнього руху
Водії дорогих паркетників нахабніють не частіше, ніж власники стареньких «шісток» чи власниці новеньких мікролітражок із черевичком на задньому склі
Афіша
Концерт-присвята, «Моя архаїка», Solominband
04.07-26.07 Україна
Bloomsday, «Тіні забутих предків», «Покоси»
26.07-01.08 Україна
Арт галерея
Життя - живопис
Реклама

І знову Медведчук

ФОТО: Олександр Чекменьов
Напередодні річниці Помаранчевої революції у політику повернувся голова Адміністрації Кучми
Зікора Антон  

 

Днями Віктор Медведчук знову став членом Вищої ради юстиції (ВРЮ). Після кількох років опали колишній голова Адміністрації президента Кучми знову посів дуже високу посаду в державі. Адже ВРЮ – орган, який вносить президентові України подання на призначення суддів або їхнє звільнення. Медведчук, разом із ще кількома обраними (з-поміж яких така особа, відома своєю чесністю, як Сергій Ківалов), знову став суддею над суддями. Що особливо характеризує Медведчука, так це його закритість. «У моєму житті немає якоїсь демонстративності», – заявив він якось про себе. Напевно, зокрема, з огляду на цю закритість Медведчук був занадто демонізований у очах громадськості. Особливо тієї її частини, яка виступала проти Кучми. Та, якщо уважно проаналізувати життєвий шлях Медведчука, можна дійти однозначного висновку: це людина, яка більше програвала, ніж вигравала.
 
ЛУЗЕР, РАЗ
 
Перша значна публічна поразка Віктора Володимировича – справа Василя Стуса та Юрія Литвина, адвокатом у яких він був 1980-го. Попри значні зусилля призначеного владою Рад адвоката поетів посадили. Наш герой пригадує: «Якщо хтось вважає, що я міг би врятувати Василя Стуса, то він або брехун, або ніколи не жив у Радянському Союзі та не знає, що це таке. Рішення в таких справах ухвалювалися не в суді, а в партійних інстанціях і КДБ». Медведчук абсолютно правий, але факт залишається фактом: саме він, а не хтось інший, виконав роль адвоката, який програв свій перший гучний процес. Лузер – так би назвали його в Америці.
 
ЛУЗЕР, ДВА
 
З комсомолом, у якому кучкувалися талановиті люди тієї епохи, у Віктора Володимировича теж не склалося. В молодості він, чесний хлопець із народу, командував рейдами Добровільної народної дружини (ДНД) внаслідок чого і потрапив у халепу. Подейкують через затримання якогось мажора. Так, не почавшись, закінчилася комсомольська кар’єра.
 
КАР’ЄРНИЙ ПРОРИВ
 
Серйозний кар’єрний стрибок Медведчука припадає на епоху після перебудови. В 1978–1989 роках він ще лишень простий адвокат Київської міської колегії адвокатів, а з 1989 по 1991 роки – вже завідувач юридичною консультацією Шевченківського району Києва. У 1990–1997 – президент Союзу адвокатів України, в 1990–1991 – член правління Союзу адвокатів СРСР від України. Й так далі, аж до голови адміністрації президента України Леоніда Кучми.
 
На високих постах, Медведчук діяв жорстко й активно. Проте битви, в яких потрібно було застосовувати нестандартний підхід, із тріском програвалися ним і його командою.
 
ЛУЗЕР, ТРИ
 
У 1999 році відбулися вибори київського міського голови. СДПУ(о) під головуванням нашого адвоката висунуло свого кандидата – бізнесмена й патріота футболу Григорія Суркіса. Він програв Олександрові Омельченку, й звернувся до суду Вишгорода з вимогою відмінити результати й заборонити його конкурентові балотуватися повторно. Суд став на бік пана Суркіса. Та знову лиха доляна цей раз в особі Леоніда Кучми, поламала ретельно вибудовані плани головного есдека. «Данілич» сказав, як відрізав: «Омельченко – мер!». Невдахи з похнюпленими головами припинили змагання. А куди було діватися: Суркіс отримав тільки 17% голосів, тоді як його конкурент – понад 70%.
 
ЛУЗЕР, ЧОТИРИ
 
Вибори мера в Мукачевому навесні 2004-го стали ще одним програним боєм Медведчука та його партії. Тоді кандидат від «Нашої України» Віктор Балога змагався з кандидатом від СДПУ(о) Ернестом Нусером. Люди Медведчука діяли, як слон у порцеляновій лавці – розпускали руки й залякували представників свого опонента. Балога виграв вибори, та бюлетені й протоколи територіальної виборчої комісії десь зникли. Цього разу доля, в особі того ж таки Кучми, була на боці Медведчука. «Данілич» сказав: «Нусер – мер!» Та «не довго музика лунала» Нусер незабаром відмовився від посади. А беззаконня, влаштоване в Мукачевому владою, яка тоді асоціювалася не так із Кучмою, як із Медведчуком, запам’яталося жителям України надовго. Дехто навіть вважає, що Помаранчева революція почалася саме у Мукачевому. Пам’ятаєте слова Мао: «Провокація. Репресії. Революція!» Медведчук почав репресії з пустого місця, чим і викликав революцію.
 
МЕГАЛУЗЕР, П’ЯТЬ
 
Напевно, якого-небудь іншого політика ця подія поставила б перед питанням: що потрібно робити, щоби так не наламати дров? Але наш герой не шукає легких шляхів. Методами, випробуваними в Закарпатті, він продовжує користуватися на президентських виборах у 2004 році. В хід пускається залякування, «каруселі», підтасовування, редакторам ЗМІ розсилаються сумнозвісні темники |Детальніше про це читайте тут|. Старий Мао виявився правим – репресії призвели до революції й президентом став Віктор Ющенко. Хоча до цього Медведчук говорив: «Я вірив у перемогу Януковича весь час із того моменту, коли партія підтримала його кандидатуру в президенти». А які були прекрасні перспективи: «Політреформа. Сентиментальний і простуватий президент Янукович із повноваженнями англійської королеви. Меткий і владний прем’єр Медведчук із правами російського царя», – казала одна особа з оточення Віктора Володимировича про його мрії.
 
ЛУЗЕР, ШІСТЬ
 
Закріпила попередній провал участь Медведчука в парламентських виборах-2006. Віктор Володимирович – кандидат у народні депутати України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», №3 у списку. На виборах блок набрав голосів трохи більше за 1%. Причому, скидається на те, що за нього віддали бюлетені футбольні уболівальники, фанати Олега Блохіна, прізвище якого красувалося в першій п’ятірці блоку.
 
СЬОМЕ КОЛО
 
Чи означає нещодавнє призначення те, що Медведчук повертається в політику? Швидше за все, так. Адже це відбулося завдяки справедливому й неупередженому рішенню Верховного Суду, який очолює вихідець із БЮТу Василь Онопенко. В читача може виникнути запитання: навіщо витягати на світ Божий привидів минулого? Відповідь у скромних зв’язках нашого героя зі світом Кремля: дочку Медведчука Дарину хрестив прем’єр-міністр Росії Владімір Путін і нинішня перша леді Росії Свєтлана Мєдвєдєва. Кращого посередника для налагодження контактів із Москвою годі й придумати. Та, враховуючи список поразок Медведчука – цілком резонно можна запитати: чи не стануть відносини з РФ ще гіршими?

Коментарі читачів
Дивнич 28.11.2008 00:22
Якщо хтось вірить, що адвокат, допущений до процесу над антирадянщиком, хотів підсудного врятувати, а отже, закопати свою кар`єру, то він або ідіот, або ніколи не жив у Радянському Союзі. Не треба писати ахінею задля концептуальної стрункости. Яка там публічна поразка - це перший "недемонстративний" кар`єрний щабель. Почитайте спогади Діни Камінської, щоб збагнути, ким треба було бути, щоб отримати такий допуск.
Юрко 27.11.2008 17:07
про политику
Читайте також
На верхівці російської влади точиться тиха боротьба за вплив на державну машину

Як поділити країну на двох
Три століття українська культура витіснялася на задвірки суспільного життя
Світова геополітика у дзеркалі харизми російського прем’єра
Свобода як система особистої відповідальності впала на homo soveticus без будь-якої підготовки
Пошук
Розширений пошук
Образ
Особиста думка
На часі
Впритул
Тема тижня
Ми
Навігатор
Новини
03.07 16:42
Зозуля потрапив до лікарні
03.07 13:45
І ще двох операторів
03.07 12:52
Володимир Литвин проти квотного принципу при формуванні виборчих комісій на виборах президента Украї
03.07 11:19
Футболіст їде до Франції
Голосування
Ви вважаєте, що "Український тиждень" видання
політичне
економічне
культурне
суспільне
проукраїнське
аналітичне
розважальне
життєво-необхідне
Інші опитування
Без кремлівської башти
Російські регіони – перспектива незалежності
Трудове самбо
Тиждень дослідив, які є варіанти захисту власних інтересів у різних ситуаціях
Песимісти з МВФ
Кредит Міжнародного валютного фонду не вилікує економіки України – хіба що «зіб’є температуру»
Берлін тягне час
Україна в ЄС ослабить вісь Франція – Німеччина
Головна Про видання Новини Архів Арт галерея Афіша Контакти
2007-2009 © журнал "Український Тиждень". Всі права захищено.
Передрук або будь-яке інше комерційне використання матеріалів сайту можливе лише з дозволу редакції.
Created by Webo