Такого ще не було в історії: спікер не захотів закривати першу сесію Верховної Ради нового скликання. Тому що результат двох місяців роботи практично нульовий. Арсеній Яценюк був категоричним і метафоричним. «Тільки ті, хто будуть у залі, отримуватимуть зарплату, інші – ні, – сказав він. – Сьогодні така ситуація: в країні діють законно обраний Президент і уряд, якщо парламент не хоче діяти, ми похоронимо парламент».
У порожній сесійній залі чергували регіонали – під плакатами «НАТО не пройде!» і «НАТО – ніколи!». Такі вже не оригінальні декорації у цього спектаклю – і глядачам, і учасникам відомо і те, що ніяке НАТО і не збирається дійти до України, принаймні протягом нинішнього парламентського скликання, і те, що Партія регіонів послідовно голосувала за перспективу членства в альянсі з 2003 року і має відповідний параграф у партійній програмі. Але сценарист вирішив, що вимагати референдум по НАТО саме сьогодні – оптимальна версія для затягання часу і посилення роздратування електорату.
Як не втомлюється пояснювати Нестор Шуфрич, якому доручено організацію блокування президії (кріслами підпираються вхідні двері, на крісла сідають регіонали міцної статури): «Ми будемо блокувати роботу парламенту, доки не буде призначений референдум щодо вступу в НАТО. Його можна провести хоч завтра: всі підписи уже зібрані. До цього жодне процедурне питання розглядатися не буде».
Навіть молитви у відкритому нещодавно у приміщеннях ВР православному храмі нічого не змінили. Як і урочиста обіцянка спікера виплачувати заробітну плату лише тим депутатам, які відвідують пленарні засідання та працюють у комітетах. І блукали Верховною Радою дещо розгублені парламентарі. А екскурсовод привела чергову групу – працівників Ржищівської міськради, і розповідала їм, як працює серце української демократії. Лишалося тільки з’ясувати у депутатів різних фракцій, що з того, чим би вони зайнялися, якби мали змогу, є першочерговим, адже, Арсеній Яценюк стверджує, що у парламенті зареєстровано 800 законопроектів, і роботу над ними досі не розпочато.
«Я особисто станом на сьогоднішній день вніс 21 законопроект, але жоден із них досі не дійшов до нашого комітету», – розповідаєГеннадій Москаль, перший заступник голови комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. На його думку, першочерговим законопроектом є поправка до статті 51 Кримінального кодексу «Викрадення чужого майна». «Сьогодні грабує наших громадян хто як хоче, а кримінальна відповідальність наступає при 672 гривнях збитку. … І кишенькові злодії діють в Україні безкарно – групи по кишеньковим злодіям вже розформовано. … Ми пропонуємо, аби до 250 гривень була адміністративна відповідальність, вище – кримінальна. А кишенькові крадіжки каралися незалежно від викраденої суми, за них була обов’язково кримінальна відповідальність, бо коли злодій суне у вашу кишеню руку, він не знає, скільки так лежить – є просто умисел заволодіти».
«Нині найболючіше питання – забезпечення людей житлом, – говорить Володимир Рибак, голова комітету з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики. – Є цілий пакет законопроектів щодо будівництва соціального житла і прозорої системи кредитування, він ще на першому етапі розробки, потрібно вивчати питання, запрошувати фахівців, але цю роботу досі не розпочато. Інша ситуація – з Житловим кодексом. Ми його, працюючи в уряді, спрямували у Верховну Раду. Учора з міністерством розмовляю, і мені починають розповідати, що його мають намір докорінно переробляти. Будують повітряні замки, а в цей час люди не знають свої права, коли і як збільшаться тарифи на комунальні послуги, яка відповідальність ЖЕКів за ці послуги, що саме вони одержують за свої гроші, яка відповідальність місцевих рад тощо. Ми будемо відстоювати, щоб парламент ухвалив Житловий кодекс, тому що писати його заново – створювати величезний вузол питань, що вже накопичилися у громадян».
На думку Андрія Сенченка, депутата Блоку Юлії Тимошенко, члена комітету з питань правосуддя, найбільше від бездіяльності парламенту потерпає система судової влади. «Близько 400 суддів з усієї України вже багато місяців чекають рішення своєї долі, – розповідає депутат. – Хтось очікує звільнення у зв’язку з досягненням відповідного віку, хтось – призначення на посаду. А першочергові законопроекти – ті, що стосуються добробуту населення. Наприклад, про статус учасників війни (людей, старших 80 років, у яких немає підтверджувальних документів). І, звичайно, головне завдання парламенту – схвалення Програми дій уряду і прийняття супутнього урядовим ініціативам пакету законів».
У свою чергу Петро Симоненко, голова фракції КПУ, член комітету з питань правової політики, не вважає, що Раді є чим зайнятися. «Хочу прокоментувати, – заявив він Тижню. – Так, у Верховній Раді зареєстровано 800 законопроектів – це переважно спадщина колишніх скликань. Причому більшу частину з них внесено колишнім Кабміном. Новий уряд має визначитися, які закони для нього вже неприйнятні, які є першочерговими та невідкладними, і так далі. Цю роботу взагалі не розпочато, тому законопроектів у нас може бути скільки завгодно, а ефекту не буде».
При цьому комуністи продовжують разом із регіоналами вимагати референдуму щодо НАТО, а решта депутатів шукають вихід із ситуації, що склалася. Один із варіантів – призначити хоча б раз на місяць «день стовідсоткової присутності», коли жоден із членів коаліції не буде хворіти, від’їжджати у невідкладних справах чи затримуватися в кулуарах в момент натискання кнопки. Цей варіант влаштовує прем’єр-міністра Юлію Тимошенко: вона висловила впевненість, що Кабінет Міністрів і Верховна Рада зможуть стабільно працювати, спираючись на парламентську більшість із перевагою лише в один голос. «Можна так організувати роботу: всі значущі законопроекти ставити до порядку денного на один конкретний день, – заявила вона. – І цього дня забезпечувати явку депутатів та їхнє повне знання, розуміння концепції і значущості законів».
Втім, на першій сесії нового скликання такого дня вже не буде. Попри всі заклики Президента Віктора Ющенка про ухвалення 11 невідкладних законопроектів від нього особисто чи хоча б зняття депутатської недоторканності, обіцяне виборцям. Натомість все голосніші прогнози експертів, що нові вибори є невідворотними, чи то вже навесні, чи аж восени, але у 2008-му році.
Єдність у змалюванні такої перспективи вражаюча: регіонали готові проводити їх разом з референдумом щодо НАТО і президентськими виборами, також достроковими, а блок НУ-НС вустами депутата Миколи Катеринчука засвідчив, що його підготовку до дострокових виборів-2 вже розпочато «через загрозу складення мандатів депутатами-регіоналами, яких понад 150 осіб – таким є юридичне підґрунтя для розпуску парламенту».
Ризикну запропонувати ще один хід, що може задовольнити обидві сторони: разом із референдумом «чи входити до НАТО», запитати населення, який державний устрій його влаштовує в цей конкретний момент. І, якщо електорат, невдоволений поведінкою парламенту, обере суто президентську форму правління, під куполом на Грушевського можна буде розмістити іншу розважальну установу.
