Про видання Новини Архів Арт галерея Афіша Контакти

Номер 28 (37) за 11.07.2008
Колонка редактора
"Шева" живий!
Час переглянути образ поета з числених пам'ятників: замість депресії він має випромінювати успішність
Афіша
«Український тиждень» розпочав масштабний тур країною
17.09-07.11 Україна
Парад колишніх головних диригентів Національного симфонічного оркестру
01.10-09.10 Національна філармонія України (Київ, Володимирський узвіз, 2)
Арт галерея
НепрОстий
Реклама

"Юристи-економісти"

ФОТО: Євген Котенко
Випускники надають перевагу липовим ВУЗам замість того, щоб здобувати реальну професію
Семен Глузман 

 

 

 

 

У 1925 році ідеолог та натхненник радянської освіти товариш Луначарський писав: «Справа освіти була, є і буде суто політичною справою». В нашій, уже незалежній від імперського центру демократичній країні, народна освіта політичною справою не є, а спроби такого впливу з боку влади, якщо й трапляються, результату не мають. І саме тому, що система освіти в Україні є бізнес-структурою. А бізнес, як відомо, ідеологічні та політичні імплантати відштовхує – така вже природа ринкових відносин.
 
У радянські роки багато наших співвітчизників здобути вищу освіту не могли. Насамперед тому, що кількість місць в університетах та інститутах була обмеженою. Так ми жили – вчитися хотіли всі, могли не всі. Саме тоді розквітла корупція і вступ по блату чи за гроші. Хто не мав належних інтелектуальних або інших «пробивних» якостей, вступали до технікумів та професійно-технічних училищ. Закінчивши які, вони нерідко могли заробляти набагато більше, ніж дипломовані інженери та вчителі.
 
Сьогодні в Україні багато нових університетів, філій вишів, академій тощо. За свідченням фахівців, кількість місць у всіх цих вишах у півтора раза перевищує кількість тих, хто бажає в них учитись. І це саме тому, що надання вищої освіти в Україні – вигідний бізнес. Можливо, не такий вигідний, як торгівля наркотиками чи зброєю, але ж… У маленькому районному центрі з двома нотаріусами та чотирма суддями я побачив філію однієї зі столичних академій, і викладали там, як ви розумієте, всі ці місцеві юристи, які не мають ані досвіду викладання, ані навіть схильності до нього. Бізнес, розумієте!
 
Профанація вищої освіти. Девальвація дипломів. Це явища того ж ґатунку, що й вручення звання народного артиста України Кіркорову. Правильно мислять усілякі дільці, котрі заробили на продажу тухлої курятини: «Їм треба? І я можу». І виходять зі створених цими дільцями вишів тухлі юристи, лікарі, політологи…
Ну дуже я не любив радянської влади. Але не стало її. З'явилися небачені досі можливості виявити ініціативу. Зокрема, й на ниві освіти. Почистити, так би мовити, старі конюшні. Почистили! Витіснивши в Німеччину, Росію та Сполучені Штати українську фізико-математичну школу світового рівня, відкривши в легендарних технічних інститутах дивні факультети «соціальної роботи» та незнані в цивілізованому світі відділення з підготовки «юристів-економістів» в одному дипломі.
Вголос ми жаліємося на молодь: ось, вона зовсім не хоче йти в ПТУ, опановувати там робітничі професії, а країні так потрібні будівельники, слюсарі, токарі, фрезерувальники… Нещиро жаліємося. Мільйони молодих українців працюють тими ж будівельниками та слюсарями в Іспанії, Росії, Польщі, Італії, Португалії. Не з ненависті до власних сімей виїхали вони у невизначеність чужих країн та інших культур. Це ми змусили їх це зробити, принизивши робітничі професії відповідним ставленням суспільства, морально та матеріально.
 
І йдеться навіть не про презирство до чинної системи професійно-технічної освіти. В нашій країні бути робітником не престижно. Як, до речі, не престижно бути й учителем, і медсестрою, і навіть лікарем.
 
Так, дорогий читачу, пройде якихось десять років, і в Україні внаслідок природних причин закриється велика кількість медичних установ. Хіба що «заслужені лікарі України» залишаться. Тільки лікуватися в них – небезпечно.
 

Коментарі читачів
Читайте також
Новенький комікс про світову кризу і безробіття

Найщасливіші зі вчорашніх абітурієнтів за кілька днів розпочнуть студентське життя. Сто років тому більшості з них було б значно важче потрапити до вишів
Від школи хочуть занадто багато
Попри швидкі та масштабні реформи освіти в Латвії, їх результати так само суперечливі, як і в Україні
Проблеми у спілкуванні з ровесниками у дітей починаються з переходом до середньої школи – вони діляться на групи
Пошук
Розширений пошук
Образ
Особиста думка
На часі
Впритул
Тема тижня
Ми
Навігатор
Новини
07.10 17:05
з буферної зони в Грузії
07.10 15:30
Споруджують уловлювачі.
07.10 14:55
Українці в полоні з 25 вересня
07.10 13:05
Комуніст вважає вибори неминучими
В наступному номері:
10.10.2008
Метр вітчизняної дитячої літератури живе в столиці на Печерську. Репліки ТИЖНЯ щодо своєї «культовості» сприймає з іронією. Він легкий у спілкуванні: уникає категоричності, натомість свої розповіді присмачує гумористичними чи добродушними пасажами
Голосування
Усиновлення це для Вас -
реальність (вже усиновили);
те, чим я зараз займаюсь;
мрія;
єдина можливість відчути батьківство;
про сиріт має піклуватися держава;
фанатизм, який не для мене;
велика відповідальність;
ніколи про це не думали;
абсурд;
те, на що ніколи не наважуся, щоб не скривдити дитя;
на щастя, вже маю свїх дітей.
Інші опитування
Репутації та преференції
Наталія Лигачова, шеф-редактор видання "Телекритика", про здобутки й утрати вітчизняного телебачення
Робочі руки
Час бити на сполох – катастрофічна ситуація. В Українських бюро працевлаштування тисячі робітничих вакансій, які нікому заповнити
Український судоустрій
Схема судової системи та способи впливу на суддів
Об'єднані Полтавські емірати
Украiнськi "шейхи" непогано заробляють на енергоносiях
Головна Про видання Новини Архів Арт галерея Афіша Контакти
2007-2008 © журнал "Український Тиждень". Всі права захищено. Created by Webo