Що змінилося після 1989 року

 

Найважливішим є те, що ми відновили незалежність від комуністів. У матеріальному сенсі людям краще, виникло чимало приватних фірм. Однак є також і мінуси, зокрема, проблеми зі службою охорони здоров’я. Раніше ми мали відчуття безпеки: коли захворів, ідеш до лікарні й не повинен платити за операцію. Нині хвора людина, якщо не має грошей, то й не має можливості вилікуватися. Те саме стосується приватних шкіл: менші класи, краще обладнані, але дорогі. Помітний контраст між дуже багатими й дуже бідними людьми. Чимало безробітних на тлі мільйонерів, які будують собі палаци та їздять відпочивати десь на Домініканські острови. Люди, які заробляють посередньо, побоюються майбутнього. Але це не означає, що хотіли б повернутися до комуністичних часів.

 

 

Найважливіше з досягнень – свобода медій. Хоча попервах здавалося, що, будучи приватною власністю, ЗМІ просто слугуватимуть своїм господарям. Але тепер зрозуміло, коли власники ЗМІ починають втручатися в політику, вартість їхніх медій одразу знижується.

Також позитивом є розширення Європи аж до кордонів із Україною. Завдяки німцям ми, поляки, тепер у Євросоюзі. І тепер ми зацікавлені в тому, щоб залучити Україну, як державу-сусіда на східному кордоні Польщі, до нової системи цінностей. Хоч, як мені видається, Україна не використовує наданого їй Східним партнерством шансу керувати процесом...

 

 

Головним успіхом є те, що трансформація відбулася мирним шляхом. Держави Центрально-Східної Європи змогли уберегтися від спокуси перегляду післявоєнних кордонів, завдяки чому цей регіон перетворився на один із чинників стабільності континенту. Одним із батьків мирного співжиття безпосередньо наших двох народів є Єжи Ґедройць. Саме завдяки йому поляки зрозуміли вагу незалежності України й те, яке основотворче значення мають власне польсько-українські відносини – з огляду на величину й потенціал держав – для нашого регіону. Помаранчева революція довела, що мирне вирішення політичних та суспільних конфліктів може слугувати візитівкою нашої групи країн. До успіхів трансформації варто додати й унезалежнення народів Центральної та Східної Європи.

 

Світова фінансова криза налаштовує на критичнішу оцінку економічних змін, що відбулися за останні двадцять років. Та водночас завдяки господарчій трансформації матеріальний рівень населення Центрально-Східної Європи значною мірою зріс. Щоб у цьому переконатися, достатньо зазирнути влітку на один із середземноморських курортів.

Найбільшою поразкою, чи радше викликом, є незакінчений проект об’єднання Європи. В середині минулого століття видатний польський інтелектуал Юзеф Чапський пояснював своїм західноєвропейським колегам, що Європа не закінчується на західному кордоні Західної Німеччини. Нині ж західним партнерам потрібно розтлумачувати, що немає насправді об’єднаної Європи без таких країн, як Україна.

 

 

Тепер без жодних проблем можна виїздити за кордон, не треба закордонних паспортів (у зоні Шенгену. – Ред.). Люди загалом живуть набагато краще. Звісно, варто було за таке життя поборотися. Найкраще свобода проявляється у виборі: раніше не було з чого вибирати, один жур (основна польська перша страва. – Ред.) у хаті, й усе. А зараз навіть боляче вибирати, настільки широкий асортимент, але це приємний біль – змушує думати. Немає нічого від комунізму, за чим би я шкодувала. Ані жахливих шкільних форм, ані брехливих уроків історії, першотравневих свят, нічого.