Ловець інвестицій

 

 

- Вітчизняні компанії, які придбали підприємства за кордоном, мають одну мету - закріпити й розширити ринки збуту продукції свого головного бізнесу, який базується в Україні. Якщо при цьому ще й досягається виробнича й ринкова синергія ще більш високого порядку, то це й буде мрія кожного інвестора. Без таких зовнішніх альянсів наші головні експортні галузі нежиттєздатні, й у найближчому майбутньому їх можуть поглинути транснаціональні компанії. Тому ми й бачимо зараз активну експансію великих металургійних гравців на ринках усіх континентів - від Європи до Австралії. Створення виробничо-збутового ланцюжка, який виходив би за межі країни, і виробництво якісного продукту з високою доданою вартістю поблизу від кінцевого споживача дає основний стимул для закордонних інвестицій. Сьогодні вже можна говорити й про вищий щабель ефективності від вкладення капіталу в закордонні ринки. Завдяки отриманим прибуткам і можливостям продавати продукцію в інших країнах, бізнес починає замислюватися над можливістю нових придбань і інвестицій в середині країни. Найкращими є інвестиції в ті галузі, які не представлені в Україні або цілком безнадійно відстали від конкурентної технічної бази. Звичайно, в ідеалі ці вкладення повинні базуватися на фінансових потоках уже чинного закордонного активу й бути синергетичним продовження виробничої кооперації первинного капіталу.

 

- У будь-якій державі вітають прихід зовнішнього інвестора, якщо він готовий оживити занепалі підприємства, а внутрішній капітал не має для цього ресурсу. В цьому випадку від імовірних інвесторів вимагають гарантовані вкладення на 3-5 років, чітку й зрозумілу соціальну програму (за обов'язкової апробації в більшості профспілок) і, звісно, чистоту капіталу, який вкладають. Для продавця, у більшості випадків, походження капіталу не має значення, головне, щоб він був легальним. Крім здатності витримати запеклу конкуренцію з суперниками, варто додати необхідність створення у країні інвестування власного потужного ядра фінансистів, юристів, консультантів та PR-менеджерів – фахівців, спроможних провести інвестора через досить складі перепони приватизаційного законодавства. Вся історія придбань активів у країнах Центральної Європи не показала нам жодного винятку з цих правил, і там, де ці фактори недооцінили, ми не були серед переможців.

 

 

 

- Той прорив, який зробила наша корпорація, перемігши в багаторічному протистоянні за Huta Częstochowa, вивів польсько-українські економічні відносини на інший бізнес-рівень. Опісля прихід компанії «УкрАвто» в польське автомобілебудування тільки закріпив їх і надав їм новий імпульс. Динаміка та структура експортно-імпортних операцій між нашими країнами стала цілковито іншою, вони наповнилися індустріальною складовою. Сьогодні ці дві українські компанії входять до рейтингової десятки найкращих зовнішних інвесторів Польщі.

 

Змагаючись за купівлю підприємства, після більш ніж дворічних позиційних і юридичних протистоянь у ІСД в Польщі з'явилася злагоджена амбіційна команда, яка на високому рівні професіоналізму завершила оборудку. Ми пережили цей період, проте не схильні пояснювати ці труднощі винятково національним забарвленням інвестора, просто нам тоді протистояв Лакшмі Міттал, один з лідерів світової металургії, який на той час уже контролював більше 60 % усього ринку металу Польщі.

 

 

- Будь-який вітчизняний інвестор, котрий отримує досвід роботи з міноритарними акціонерами, реальними профспілками й фондовим ринком у розвинутих країнах зі справді ринковою економікою, стає чутливіший до труднощів ведення бізнесу у власній країні. Навіть важко переоцінити вартість персоналу тих команд, які спромоглися в чужих країнах перетворити підприємства, що стояли на межі банкрутства, в успішний бізнес. Наш вітчизняний резерв підтримки конкурентноспроможності за рахунок низького рівня оплати праці та екологічного недбальства себе вже вичерпав. Саме досвід роботи на європейських ринках чітко вказує на необхідність значно покращувати якість менедженту, зростання оплати праці для працівників високої кваліфікації, створення оптимальної логістичної структури.