Неполіткоректна звитяга

Людина-невидимка 27.06.2009 16:17

+1

Автору слід знати - і це ключове розуміння того фрагменту історії, що вони тоді називалися Московією, або Татарією, або Кацапстаном, або Залісною Ордою на картах .А Росією стали зватися після того як злодій Пйотр 1 спробував вкрасти нашу історію. http://secret-r.net/publish.php?p=140

Після приєднання московського невеликого царства в 1654році до могутньої держави Україна, почалась громадянська війна, під шумок якої рейдери з кацапії хотіли переселитись з провінційної деревні Москва до Европейської столиці-Києва. Під великим містом Конотоп їх тормознув прикордонний загін і всіх, хто не захотів повертатись в свої дебрі, порубар. Таких сутичок було дуже багато, бо ніхто не хотів помирати від голоду на бідній кацапщині. А може їх зі зброєю не хотіли впускати, бо вони не любили працювати, і ті що були трошки багатими-мали коня-втекли, а піших не хотіли брати в полон, бо їх годувати треба. Які там багатства в них були-воші чи що?

Бурсакові: Дякую за запитання, але щодо першого, то відповідь на нього очевидна сама собою - якщо політичний проект Виговського зазнав поразки, то відповідно і політичні наслідки Конотопу годі коментувати. Інша річ, що повсякчас згадувати це, а можна й інші прорахунки, як-от напад Сірка на Крим після Конотопу, до безконечності - Руїна тривала - а от чи справді варто, говорячи власне про конотопську перемогу?
Щодо Східної/Кримської війни, то обидві назви є поширеними в літературі. Східна війна, бо однією з її причин було т.зв.Східне питання, а бойові дії велися не лише в Криму, але й в Придунав"ї та на Кавказі. Перший варіант був в обігу в дорадянський період, другий - у підрадянський. Зарубіжні автори послуговуються обома, це річ звичайна - навіть назви битв можуть різнитися в залежності від традицій історієписання : Бородіно і Баталь де ля Моску.

Немає нічого дивного в намаганні провести ревізію своїх втрат росіянами, дивно взагалі, що вони не заперечують самого факту існування Конотопської битви. Навпаки - нам треба повчитись у них як треба захищати свої інтереси, як потрібно вивчаючи історію протистояти нашаруванням брехні про твій народ, а не компілювати з історичних російських праць пасквілі про Україну (а крім пасквілей там нічого немає й ніколи не буде, бо певно ми з росіянами і є ті гумільовські кішка з собакою - несумісні народи, які не можуть жити поряд, про яких згадав Юрій Макаров у цьому номері). Тож цілком логічним виглядає прагнення росіян подавати кількість загиблих своїх вояків під Конотопом не у 40-50 тисяч (або навіть у 130) як це подавалось завжди, а у п'ять тисяч, враховуючи зацікавленість своєю історією та Конотопською битвою зокрема, яка виникла останнім часом в українців (бо якщо б дійсно під Конотопом вціліла більша частина московської армії то навіщо тоді евакуювати царя з Москви до Ярославля та чому у Москві почалася така паніка). Логічно також, що росіяни розповідають про розірвання неіснуючого договору з Московією Іваном Виговським (бо про який договір можна говорити, якщо навіть Богдан Хмельницький в союзі зі шведами воював проти коаліції Москви і Польщі, громив їхні об'єднані війська і захоплював Варшаву, та і сам Виговський крім Гадяцької угоди мав у своїй біографії союз зі шведами і план розподілу Московського царства та Польщі між Швецією і Україною). З цієї ж опери і фантастичні цифри чисельності кримсько-татарського війська, описуючи яке російські і польські історики ніколи не вважали за злочин надавати своїм працям не науковості, а казковості та фантастичності. Подаючи чисельність війська кримських татар у 30 тисяч, що є абсолютно нереальним враховуючи те що населення Кримського ханства у сімнадцятому столітті складало приблизно 200 тис.(а за тогочасними і за сьогоднішніми нормами армія не повинна бути ні менше ні більше одного відсотка від загальної чисельності населення) тож максимальна чисельність кримської армії могла бути приблизно 6-8 тисяч вояків, та й то мабуть лише якщо виникає необхідність боронити стіни Бахчисараю. Хоча деякі стародавні московські літописці, не знаючи чисельності населення Криму, аби виправдати поразки московського війська називали цифри кримськотатарської армії у сотні тисяч, тобто більше ніж усе населення кримської держави. Але навіть завищена у багато разів цифра у 30 тисяч (яка стала стандартною в українській історіографії і використовується і у цій статті) це не межа для українських істориків – ось наприклад в українській Вікіпедії довелося прочитати, що «виявляється» у Берестецькій битві (до речі найбільшій битві в історії до Наполеонівських війн) кримських татар на полі бою було 80 тис., тобто приблизно все чоловіче населення Кримського ханства, включаючи новонароджених немовлят та старих. Ці фантастичні цифри взяті з робіт усіх цих Бопланів і Лясот, чиї праці того часу були подібними до середньовічних описів далеких від Європи країв де зображувались люди з собачими головами та подібні речі. Але ж українську Вікіпедію наповнюють поважні люди серед яких немало фахових істориків та авторитетних науковців. Власне зрозуміло для чого стародавні автори подібним чином описували зазначені речі, але абсолютно не зрозуміло для чого маячню повторюють сучасні українські історики. Стало традицією також поширювати польський шовіністичний міф про те що кримсько-татарські союзники Хмельницькому (та іншим українським гетьманам) були потрібні через наявність у них якісної кінноти та нібито відсутність її у козаків. Цей міф широко став поширюватись після виходу роботи Стороженка де він цілком серйозно доводить що лише кримські татари є повноцінними людьми, а решта жителів планети Земля це недолюдки та виродки (щоправда робив він це з благородною метою - нівелювати негативний образ кримських татар, що існував в українському суспільстві на початку 90-х, тож для цього він і кидався з однієї крайнощі в іншу – нейтралізуючи одну брехню іншою, а не для того щоб всі як макаки повторювали за ним нісенітницю).
З приводу ж моральності чи не моральності святкування тієї чи іншої битви варто зазначити, що і Конотопська і Полтавська битви відбувались на території України, в обох українці захищали свою землю від агресора, тобто в обох битвах захисники вітчизни протистояли загарбнику, в одній з битв перемогли захисники вітчизни, в іншій загарбник. Тож тут не може бути моє - твоє. В будь-якому випадку святкувати можна лише Конотопську битву, і святкувати її повинні всі, в тому числі і росіяни, як німці святкують 9 травня, святкують як день перемоги над фашизмом і засуджують фашизм. Так і росіяни повинні засудити Полтаву, бо не можна ж святкувати наприклад винищення 6 млн. євреїв в нацистських концтаборах, не можна ж називати це великою перемогою, так і святкування Полтавської битви є кощунством. Не можна ж уявити, що, наприклад, японці приїдуть в США святкувати Перл-Харбор, або щось подібне, натомість в Україні спостерігаємо дійсно футуристичні картини. Але відбувається все це лише тому що ми дозволяємо йому відбуватись.
Тож якщо ми нарешті розпочнемо впорядковувати своє занедбане господарство яким є Україна то бур'яни обов'язково відступлять і звільнять місце на городі культурним рослинам.