Відомо: чим більше людство живе, тим більше воно споживає харчів і, відповідно, засмічує довкілля. Порівняно з часами натурального господарства використання енергії на одну людину зросло в понад 960 разів. У сотні разів більше води, ніж у патріархальних суспільствах, використовують не для пиття, а в промисловості. Одним із елементів повільного нищення світу, в якому живемо, є океан та його багатства. Хоча, які там уже багатства...
Флотилії смерті
Споживання риби зростає зашвидко для того, щоб забезпечити «дешевими» протеїнами населення планети. Рибна продукція у світі за останні 50 років стала популярніша вдвічі. Водночас очікують, що в наступні 25 років люди їстимуть риби ще в два рази більше.
З 1970 року загальна кількість суден, що займаються рибним промислом, теж подвоїлася. А риболовецький флот Китаю, порівнюючи з 1979-м, узагалі зріс ушестеро. Станом на сьогодні у світі нараховується близько 3,5 млн риболовецьких суден. З такими обсягами вилову Світовий океан уже не встигає відновлюватися.
Так, є винятки – Аляска, Ісландія й Нова Зеландія, – але загалом за останні півсторіччя рибні запаси океанів зменшилися на 80-90%. Наша любов до делікатесних консервів і японських суші практично знищила нанівець популяцію тунця й меч-риби в Середземному морі й Північній Атлантиці. Завдяки моді на суп із акулячих плавців світова рибна індустрія виловлює близько 10 млн акул щорічно. Репродуктивний вік цих мешканців моря настає на 20-му році життя, тож можна очікувати, що років через 30-40 акули просто зникнуть.
Чверть річного вилову – на сміття
Флотилії головних риболовецьких країн нині розпочали свою експансію на південь – до шельфів країн третього світу. Завдяки недосконалому екологічному законодавству особливо привабливим є багатий – тобто колись багатий – на рибу континентальний шельф Західної Африки. Оснащені всім сучасним обладнанням, рибальські судна успішно виловлюють останні рибні запаси, пришвидшуючи для бідного населення Африки перспективу залишитися без головного джерела протеїнів. У водах Азії бачимо подібну картину: там інтенсивне рибальство практично знищило рибні запаси Таїландської затоки та Яванського моря.
Оскільки запаси поверхневої частини океану вже вичерпані, світова риболовецька індустрія почала видобувати рибу з великих глибин. Такий видобуток глибоководних видів має великі ризики. Перш за все, немає належної оцінки запасів цих об’єктів промислу. По- друге, біологія глибоководних тварин вивчена недостатньо, й часто ми навіть не знаємо про їх репродуктивний цикл. Мешканці океанських глибин дуже довго живуть і набувають статевої зрілості іноді аж у 50 років! Уявіть собі, що ви вечеряєте засмаженою рибиною, вік якої 50 чи 100 років…
Є й інші проблеми, пов'язані з методами вилову риби – неселективність та попутній вилов. Тобто ловлять усе підряд і всім, чим можна. Внаслідок такої невибірковості близько чверті річного світового улову повертається назад у море вже мертвим. Витягнув сейнер, скажімо, 5 т тунця й 1 т оселедця: останнього нам не замовляли, геть його! І навпаки: той, хто ловить оселедця, викидає тунця.
Загалом же щороку заборт викидають 27 млн т риби. Такий обсяг «рибного сміття» дорівнює половині світових потреб людства в рибній продукції на рік. Треба додати, що дуже багато й інших морських мешканців потрапляють у рибальські сіті, їх так само скидають назад у море вже мертвим і непотрібним баластом.
Альбатроси на гачку
Деякий рибальський реманент є особливо небезпечний для морських тварин. Наприклад, близько 10 тис. альбатросів щорічно гинуть на рибальських гачках. Сіті дрейфують і вбивають мільйони морських істот, хоча призначені для вилову тільки одного чи двох комерційно важливих видів. Морські ссавці нерідко гинуть у тралах, неводах та сітях для вилову тунця. Дуже великої шкоди завдає метод тралення. Трал фізично знищує все, що трапляється на його шляху. Це призводить до спотворення океанського дна, знищення полів морських водоростей, руйнування коралових рифів і перетворення цих біоценозів на морську пустелю. Проста паралель: якщо ми будемо ловити оленів у тайзі за допомогою бульдозерів, це й буде схоже на принцип роботи трала в океані.
Перспектива відновлення рибних запасів Світового океану виглядає дуже туманно. Чи зможе людство знайти ефективний спосіб використання того багатства, що нам дала природа, покаже час. Чи зможе людство нагодувати себе за таких умов споживання природних ресурсів? Однознач но – ні! Планета Океан – це також планета, де ми живемо. Океан дав цій планеті життя. Не було б на Землі океанів, не було б ніколи й Homo sapiens.
|
|
|
|
СТАТИСТИКА 90 млн т риби на рік
За оцінками сільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй (FAO), з 15 головних регіонів рибного промислу Світового океану 5 уже повністю виснажені, а в 9 інших рибні запаси стрімко зменшуються. Світовий вилов риби за останні 40 років зріс у 4 рази – з 18,5 млн т у 1952-му до 89 млн т у 1989-му.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
МІЖ ІНШИМ
Коралові рифи вже майже знищено
• Глибоководні коралові рифи відкрили лише 10-15 років тому. За підрахунками вчених, внаслідок тралового лову 80-90% глибоководних коралових рифів біля берегів Норвегії та Північної Атлантики знищені назавжди. У багатьох країнах світу рибальський промисел за допомогою тралів уже заборонили законодавчо.
• Мода на споживання коралових риб у Азії завдає значної шкоди рифам, і деякі види риб уже занесені до міжнародної Червоної книги. Оскільки дуже часто такі види риб виловлюють за допомогою динаміту чи навіть ціанідів, то знищується не тільки риба, вщент руйнуються й самі коралові рифи. Лише 3% коралових рифів такої країни, як Індонезія, перебувають у первинному незайманому стані.
• Оскільки тунець, акула, меч-риба та інші види хижих океанських риб є останньою сходинкою трофічного ланцюга, вони накопичують у своїх тканинах велику кількість важких металів. У багатьох країнах Заходу таку рибну продукцію не рекомендують уживати вагітним жінкам. |
|
|
|
|
