У тендерній боротьбі за право провести ЧЄ Київ обійшов Неаполь: на конгресі Європейської конфедерації фехтування (ЄКФ) 24 функціонери висловилися за нас, удвічі менше голосів віддали за італійців. Як кажуть, тут нічого особистого. Свою роль відіграла політика, котру не перший рік проводить конфедерація – підтримувати країни, де правильно вправлятися зі спортивною холодною зброєю вважається не так цікаво, як буцати м’яча.
Оскільки в Україні популярність фехтування значно менша, ніж на Апеннінському півострові, континентальний форум передусім мав привернути увагу громадськості до цього шляхетного виду спорту. І певним чином нагадати про колишню славу вітчизняного фехтування – олімпійськими чемпіонами в особистому заліку ставали шпажист Григорій Крісс і рапірист Володимир Смирнов, а в командній першості олімпійське «золото» вигравав чинний головний тренер збірної України, шабліст Вадим Гутцайт.
БОРОТЬБА ЗА ГОНОРАРИ
«Тепер справа за малим, – резюмував напередодні старту європейської першості Гутцайт, – провести чемпіонат на такому рівні, аби всі зрозуміли, що ми сильні не лише традиціями і не тільки на словах». Та Києву вдалося відзначитися ще до початку фехтувальних двобоїв – несподівано і, головне, за чужий рахунок. Спочатку передбачали, що призовий фонд ЧЄ становитиме €100 тис. Проте буквально за день до старту президент Європейської конфедерації фехтування Алішер Усманов вольовим рішенням підняв планку до €250 тис. Приводом для збільшення суми стало зауваження президента Міжнародної федерації фехтування (FIE), француза Рене Рока, який назвав такі призові «образливими для гідності спортсменів».
Усманову, котрий також є президентом Федерації фехтування Росії та одним із співвласників лондонського футбольного клубу «Арсенал», сперечатися не личило. Таким чином, за перемогу спортсмени отримали по €10 тис., срібні медалі коштували організаторам €6 тис., а бронзові потягнули на €3 тис. в особистих змаганнях і €4 тис. – у командній першості. Всього розігрували 12 комплектів нагород у трьох видах зброї – шпазі, шаблі та рапірі, в особистій і командній першостях у чоловіків і жінок.
«Гарна тенденція, – підкреслив у розмові з автором цих рядків бронзовий призер чемпіонату світу в Турині-2006 у командній першості шпажист Богдан Нікішин, – це лише друга за ліком першість Європи з призовим фондом. Нам удвічі приємніше боротися не тільки за честь країни та виступати перед співвітчизниками, але й отримувати за це гонорари».
ПРИ ПОРОЖНІХ ТРИБУНАХ
Попри безкоштовний вхід до Палацу спорту протягом усього турніру й масовану рекламну кампанію, мали рацію чиновники ЄКФ: глядачів чемпіонат збирав нерясно. В розпалі сезон відпусток. Крім того, змагання починалися вранці – тоді, коли не у всіх є вільний час для споглядання спортивної майстерності. А у вечірніх фіналах вітчизняних д’Артаньянів практично не було. Безславно завершили свої виступи бронзовий призер Олімпійських ігор в Афінах Владислав Третьяк і чемпіон світу Володимир Лукашенко, перспективні фехтувальники Дмитро Бойко та Олег Штурбабін, титуловані Яна Шемякіна та Єва Виборнова, досвідчені Максим Хворост і Богдан Нікішин. В особистій першості збірна України до своєї скарбнички поклала медаль бронзового ґатунку – приємний сюрприз зробив молодий рапірист Андрій Погребняк. Під час турніру він здолав не абикого, а олімпійського чемпіона Афін-2004, француза Бріса Гьяра. Підсумкове третє місце для Андрія – безумовний успіх, та як загальний результат одна скромна медаль – беззаперечний провал.
«Я досі не можу повірити, що мені вдалося це зробити, – не приховував радості Погребняк одразу після закінчення турніру. – Чудово перемагати в рідних стінах, та ще й на європейській першості, де збираються найсильніші спортсмени континенту. Відверто кажучи, мені значно додала впевненості перемога над Брісом Гьяром – поєдинок із ним я провів із божевільним настроєм».
Варто відзначити також третє місце в змаганнях рапіристок німкені Каролін Голубніцкі –дружини й учениці нашого прославленого рапіриста, багаторазового чемпіона світу Сергія Голубницького, який також прибув до Києва й уважно спостерігав за перипетіями турніру. Після закінчення спортивної кар'єри він працював тренером в Італії, а згодом переїхав до Німеччини. Там і познайомився з Каролін – їхні спільні зусилля наразі приносять вагомі плоди.
ФАТАЛЬНІ УКОЛИ
Здавалося, господарі зможуть реабілітуватися в командній першості. Найбільші надії покладали на шпажистів (їхня команда буде представлена й на Олімпіаді) й віце-чемпіонок Європи шаблісток. На жаль, французькі мушкетери в чвертьфіналі виявилися сильнішими за українських, обігравши підопічних Володимира Станкевича з різницею в один укол – 37:36. Але тут потрібно віддати належне галльській вправності та послідовності – олімпійські чемпіони Афін перемагали на трьох останніх чемпіонатах світу.
Наші шаблістки Галина Пундик, Ольга Харлан, Олена Хомрова й Ніна Козлова (остання, щоправда, на доріжці так і не з'явилася) на шляху до фіналу розправилися з Великою Британією та Угорщиною. В драматичному фіналі українки, знову з різницею в один укол, поступилися полькам – 44:45. Другий рік поспіль наші дівчата завойовують «срібло». «Нам просто потрібно навчитися перемагати», – гірко резюмувала Ольга Харлан, яка й пропустила вирішальний укол.
Срібна та бронзова медалі – далеко не той результат, якого очікували вболівальники і фахівці від виступу збірної в Києві. Проте посипати голову попелом не поспішають ні перші, ні другі, адже всі олімпійські ліцензії були розіграні задовго до початку «українського» чемпіонату Європи. На «нашу» користь свідчить і невмолима статистика – ніхто з переможців континентального форуму в Копенгагені- 2004 не піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу на Іграх в Афінах. Тож реальний потенціал українських майстрів клинка наочно проілюструють результати, з якими національна збірна повернеться в серпні з Пекіна.
