З першого приїзду я полюбив зимові свята у Ворохті. Дорогою сюди зустрічав цілі натовпи новорічних відпочивальників, хоча в самому селищі снігу не застав, зрештою він таки випав. Зупинилися ми у хаті пана Степана, теща якого готує чудову грибну юшку, а дружина щоразу ганяє чоловіка, який полюбляє засидітися за чаркою з гостями-туристами.
Новий рік у Ворохті водночас схожий на дику екзотику і святкування на Хрещатику. З одного боку, засніжені верхівки гір і теплі колиби з гарячим вином та розпашілими офіціантками, з іншого – тисячі людей, які святкують поруч із тобою і випускають у повітря десятки тисяч ракет. З одного боку, ліси та спокій, з іншого – безперервний феєрверк знизу і згори. У новорічну ніч селом не пройдеш і кількох метрів, не наступивши на петарду. А Ворохта – село велике. Тут і заблукати можна. Ми так уподобали місцеві колиби, що навідувалися сюди кілька зим поспіль: і на Новий рік, і на Різдво, і на день народження, і так просто, без приводу.
Ворохту вважають лижним курортом, хоча насправді його назвати так важко: два крісельних і один бугельний підйомники на один неповноцінний лижний спуск – цього замало, щоб поставити Ворохту в один ряд із сусідніми Буковелем і Яблуницею. А ось в усьому іншому Ворохта – пісня. Одна кріселка (та, що обслуговує тренувальні лижні трампліни) піднімає до затишної колиби у мальовничому місці. Інша – двокілометрова – на вершечок хребта, де, смакуючи гарячим вином, можна милуватися засніженими краєвидами.
Оскільки це курорт, у Ворохті розвинена пропозиція житла: приймають готелі, приватні апартаменти, лісові котеджі. Вартість проживання, наприклад, у готелі «Керманич» – від 100 до 450 грн на добу.
Ще одна зручність: Ворохта – найближчий населений пункт до Говерли. Є чимало екстремалів, яким кортить зустріти Новий рік на найвищій точці України. Одних таких відчайдухів на моїх очах змело бураном із вершини за кілька годин до Нового року. Інші встояли проти крижаного вітру! І, з обмороженими пальцями і носами, таки зустріли там святкову ніч. Ще одні любителі екстриму піднімалися на Говерлу для іншого – щоб потім спуститися на лижах по сніговій цілині. Ці хоч мали клепку найняти провідника і тільки дивом не потрапили під лавину.
Ворохта вибухає туристами саме на Новий рік. А ось уже на Різдво їхня кількість тут різко зменшується. А дарма! Містяни, як пристойні християни, Різдво святкують по-справжньому. Усю ніч ходять від хати до хати колядники. І ніхто не гримить петардами у тиху Святу ніч.
