В останній день зими «Тиждень» розвеселив Львів, знайшов півтори сотні потенційних співробітників, а на закусь дав джазу.
У знаменитої львівської «стометрівки» на проспекті Свободи два полюси. На одному традиційно вирують дискусії політично активних громадян, на іншому – політично інертні туристи фотографуються перед Оперним театром. Утім, минулої п’ятниці між цими протилежностями йшов струм однієї частоти – гумористичної. Його провідником і водночас генератором стали стенди з роботами відомих українських художників-карикатуристів. Цю виставку організував «Тиждень» у рамках свого львівського презентаційно-мистецького десанту.
Стенди двосторонні, тому, ідучи з одного боку і розглядаючи не лише карикатури, а й глядачів навпроти, можна вправлятися у здогадах: що розвеселило цього поважного пана або чому хихоче ця молода пара. Один з малюнків викликає настільки бурхливу реакцію перехожих, що цікавість змушує перейти на інший бік тротуару і глянути самому. А, ну звісно ж. На карикатурі пацюк із затиснутим у мишоловці хвостом пливе на цій пастці подалі від потопаючого корабля і глузливо показує середній палець тим, хто там лишився. Схоже, що відкривши саме цією роботою перший номер 2008 року, «Тиждень» влучив у «яблучко». Реверанс у бік Року Пацюка виявився заодно й геніальним прогнозом: ну хто б ще міг передбачити, що саме цей перст, продемонстрований високим міліцейським чином голові Верховної Ради, стане однією з найвеселіших подій нинішньої політичної зими?
Та якщо львів’яни й гості міста могли на дозвіллі веселитися досхочу, то для команди «Тижня» це був лише один пункт із насиченої робочої програми, на різних етапах якої шеф-редактору Юрію Макарову, мабуть, разів зо п’ять довелося пояснювати, звідки походить капітал засновників журналу. Зі Швейцарії. І швейцарці справжні.
«Стартова» прес-конференція «Тижня» у кав’ярні «Дзиґа» пройшла у вільному форматі журналістського клубу. І завершилася сеансом майже одночасних інтерв’ю пана Макарова за філіжанкою львівської кави. Втім, теми спілкування мали радше естетично-світоглядний характер. Натомість головному редактору «Тижня» Роману Кульчинському таки доведеться відповідати за свої слова на лекції для студентів журфаку університету імені Франка. Як виявилося, журналістське покоління next відзначається здоровим прагматизмом і найбільше його хвилювало, як можна пройти в «Тижні» практику. Головний пообіцяв: звертайтеся, приймемо всіх охочих. На місці всіх охочих я б обов’язково звернувся – картина одночасної появи в редакції півтори сотень практикантів-неофітів може виявитися не менш веселою, ніж будь-яка виставка карикатур.
За останній, чи не найбільш драйвовий, етап львівської акції «Тижня» треба подякувати лідеру джазової групи Z-Band Ігорю Закусу та його дійсно віртуозній команді. Автор цих рядків не належить до шанувальників цього напряму, однак те дійство, яке «зарядили» на сцені львівського ТЮГу київські музиканти, не сподобалося б хіба що людині з хронічно відтоптаним музичним смаком.
