Теплий дім

Єгіазарян знаний в Україні художник. Водночас він – гордість Вірменії, людина, яка боролася за її незалежність з автоматом у руках. У рисах його характеру органічно поєднуються пасіонарність революціонера і рафінованість поета. Він завжди готовий вийти на барикади – змагатися за волю і… створювати незбагненно добрі, по-східному вишукані полотна. Багато приватних колекцій сучасного українського живопису починалися сааме «з Єгіазаряна». Легка, майже ескізна манера письма, смачна пастозність відкритих кольорів: червоний, відверто золотий, глибокий синій. Життя вирує, і митець уміє налаштуватися на його хвилі. Він намагається докопатися до суті речей, і коли йому це вдається, художник показує досягнуте із безпосередністю захопленого неофіта – по-дитячому щиро, наївно, невимушено. Єгіазарянові не цікаве все зовнішнє й поверхове. Йому подобається «знімати» верхню оболонку, демонструючи, що там всереди ні. Улюблений образ-символ художника – «нутрощі» плодів граната, у яких зернятка не тільки вимальовані, але й інкрустовані кольоровими камінцями. З картини в картину «мандрують» мініатюрні будиночки у розрізі: ми ніби потрапляємо до приватного театру буття. Там красивий посуд і квіти, а ось люди – посміхаються, розмовляють або кохаються, не звертаючи уваги на глядачів. Полотна Бориса Єгіазаряна – маленька шпарина в інтимний світ душі. Художник, як глибоко віруюча людина, переконаний, що душа присутня в усьому й скрізь.