|
|
|
|
|
|
Колонка редактора |
|
|
Диявол у деталях
Росія демонструє мстивість і цинізм як пріоритети своєї зовнішньої політики
|
|
|
|
|
|
| |
| |
| |  |
| |
Ковчег казок
"Натюрморт з ананасами і грушами", полотно, олія
.jpg) В Європі Леонід Бернат знаний, як серйозний майстер. Та побачивши його, ніколи не вгадаєш, скільки років цьому хлопчиськові-денді з його картатими шаликами, кучерями та усмішкою гнома. А яким ще має бути художник, який перетворює міфічні, метафізичні та інші серйозні теми на байки?
Його картини заселені янголами, інфантами-путті, довгоносими котами із чеширською посмішкою самого Берната, млосними леді та райськими фруктами. Все це живе й рухається у лабіринтах весело заплутаного яскравого всесвіту. Одна нескінченна казка – так митець сприймає світ. Тож і не дивно, що свій творчий шлях він починав з ілюстрацій до віршів Агнії Барто. Що вражає, так це техніка, завдяки якій художник фіксує свої радісні фантазії, – левкас. Звісно, є в нього просто «полотно-олія» й роботи на папері, але іконний левкас дає бернатівським темам майже канонічне підґрунтя. Ікони він також малює, щоправда, доволі провокативні. Бо і лики святих (наприклад, молодого Миколи Чудотворця), і ручки-ніжки прописано бездоганно, але замість оправи – золотавий вир кольорового тла, у «віконечка» якого заглядають праведні.
Та апогеєм світобачення художника є його останні іграшкові інсталяції. Особливо вдала – «Іван Федорович Ной». Реальний Іван Федорович – уславлений вуличний різьбяр, який продає на Андріївському узвозі фігурки кумедних звірят. Бернат їх давно колекціонує і компонує з них дивовижні об’єкти, вибудовуючи власний міф, що може врятувати від потопу буденності.
|
| |
|
