На відстані руки

 "Поміж небом і рікою".  Дошка, левкас

 

Львівський художник Ігор Романко йде шляхом, котрим хотіли б простувати й інші митці, та не всім це до снаги. Бо як не кожному дано бути, наприклад, колористом від Бога, так не багатьом судилося дістатися глибинного смислу форми й простору.

 

Це насправді нелегко – намалювати трикутну пляшку, кругле дерево, квадратне яблуко, ідеальну поверхню так, щоб вони не виглядали штучними іграми в концептуалізм. І навіть більше: аби глядач відчув у цих вправах щире бажання автора відділити зерно від полови й назвати справжні імена речей і явищ. Адже пізнати найменування означає отримати владу над його носієм.

 

Вдаючись до двовимірності, Романко редукує предмет до знака, простір – до площини, колір – до символу. Його полотна та левкаси ще з кількох кроків справляють враження пласких, бідних на барви, позбавлених деталей абстрактних візій. Підходиш упритул – і ось воно: карпатський пейзаж, сільська дорога, старенька хата.

Ігореві пейзажі й натюрморти мінімалістичні до аскетизму і вивірені, немов нокаут. Геометричні фігури та позірно випадкові плями виструнчуються, як математичне рівняння, перетворюючись на знайому реальність. Відтак отримуємо розшифрування складного світу, який - наближаючись до нас на відстань руки - стає простішим і зрозумілішим.