Картина "Глянуло сонце над землею". Полотно, акрилік
Він малює, малює, малює, невпинно шукаючи образи і засоби їхньої фіксації – від кольорових соків трави і квітів у бідному дитинстві до найсучасніших матеріалів. Розуміння власного покликання, єдиного й справжнього, завжди тримало Марчука і давало наснагу перетерпіти будь-які негаразди. І чиновницький осуд за радянських часів, і «опіку» КДБ, і вимушений від’їзд з України, до якої майстер повернувся лише 2001 року.
Та скрізь, де б не був художник, його супроводить повага шанувальників. Так було у часи надуспішних «квартирних» експозицій 1970-х. Так ведеться й нині. 70 полотен «Ретроспекції», що репрезентує різні етапи творчості живописця, на відкритті виставки було не роздивитися – зали Київського музею російського мистецтва ледь вмістили всіх охочих.
Марчукові візії завжди були непередбачуваними і гострими, як удар в око. Це справедливо і щодо яскравих експресіоністських ранніх робіт, коли Марчук став неформальним лідером вітчизняного андеґраунду, і щодо вишуканих нефігуративних полотен останніх років. «Руку» митця не можливо не впізнати. Свій унікальний стиль художник називає «пльонтанізм», від сленгового слівця його рідної Тернопільщини, яке означає «заплутане волосся». Він «пльонтає», тче величезний живописний масив, намагаючись відтворити український часо-простір, і це, врешті-решт, стало надбанням світової культури. Народний художник України, лауреат Шевченківської премії, Іван Марчук – єдиний з українців, за версією рейтингу міжнародної консультаційної компанії Creators Synectics, поряд з Біллом Ґейтсом, Нельсоном Манделою і Далай-Ламою названий генієм сучасності. І надзвичайно тішить, що це визнання прийшло ще за життя.
