|
|
|
|
|
|
Колонка редактора |
|
|
Сучі діти
Політик ще більше схильний до імпульсивних рішень, ніж «середньозважена» людина
|
|
|
|
|
|
| |
| |
| |  |
| |
Лінія стилю
|
"Модерн", полотно, олія
Contemporary art ніхто не відміняв, але «революції» в мистецтві відверто втомили. Нам кортить впізнавати навколишній світ на полотнах, аркушах чи в скульптурі. Ми хочемо, аби художники знов повернулися всім корпусом до зрозумілих образів, а не лише знущалися з тілесності заради гучних і декларативних концепцій. Бажаємо, щоби малювати з натури знову було не соромно.
Творчість київської художниці Аліни Максименко нині слугує камертоном того магістрального напрямку малярства, в якому індивідуальне бачення світу міцно спирається на академічну основу. Яскраві, соковиті, пастозні полотна – це, не побоюся бути банальною, сплеск радості буття. Індивідуальність Аліни помітили під час позаминулого мистецького ярмарку «Арт-Київ». Успіх шалений, як то кажуть, наступного дня вона прокинулася знаменитою. Її популярність не згасає й дотепер.
Мисткиня підкреслила природність та значимість української школи живопису, зокрема, лінію, що ведуть, наприклад, знаний львівський майстер Борис Буряк і його учні. У принципі, Максименко за стилістикою також може важатися послідовницею цієї школи, хоч вона і не є безпосередньою ученицею метра. Але те, що Буряк називає «посттрадиціоналізмом» у живописі, є наразі чи не найактуальнішою тенденцією у царині сучасного європейського мистецтва. І Максименко це невпинно це підтверджує.
|
| |
|
| | |
|
|
|
|
|
|
В наступному номері: |
|
|
10.10.2008 |
|
|
Метр вітчизняної дитячої літератури живе в столиці на Печерську. Репліки ТИЖНЯ щодо своєї «культовості» сприймає з іронією. Він легкий у спілкуванні: уникає категоричності, натомість свої розповіді присмачує гумористичними чи добродушними пасажами
|
|
|
|
|
|
| |
| |
|
