|
|
|
|
|
|
Колонка редактора |
|
|
Напрямок дорожнього руху
Водії дорогих паркетників нахабніють не частіше, ніж власники стареньких «шісток» чи власниці новеньких мікролітражок із черевичком на задньому склі
|
|
|
|
|
|
| |
| |
| |  |
| |
Життя - живопис
полотно, олія
.jpg)
Киянка Ольга Петрова – людина жадібна. Їй від життя потрібно багато, бо цікаве воно повсякчас і в будь-яких проявах. Художниці вдалося так «переплутати» власну реальність із мистецтвом, що різницю вже ледь помітно. Петрова не соромиться любити себе в мистецтві, як і мистецтво в собі. Бо було б інакше, не було би тієї майстрині, яку вподобав світ. Вона живописець і графік, академік, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії, професор, викладач, ефектна енергійна жінка. Багаторука істота, немов персонаж нетутешніх міфів, встигає все: й статті з книжками писати, й виставки робити.
Кожна її експозиція – це, по-перше, безумовний успіх, по-друге, щораз – нова живописна манера. Бо в тупцянні на місці художниця сенсу не бачить. А наступна мета вимагає відповідно осмислених образотворчих засобів. Це і є розвиток митця як професіонала та особистості. Малярство Петрової може бути й «повітряним», і важким – пастозним, темним. Вона легко компонує фігуративні сюжетні композиції, як у серії на біблійні сюжети. А ось нестримний кольоровий потік, де ледь помітні упізнавані контури, як в іспанських етюдах.
Останні виставки засвідчили тяжіння художниці до безкомпромісно-абстрактного живопису – тільки чистий колір і така ж осяйна енергія. Недарма свіжі полотна Петрової без залишку скупили японці – вони розуміються на тонких штуках. «Моно-но аваре» – печальна чарівність речей, але зроблено в Україні. Понакидати безладно фарби на полотно може хто завгодно, а щоб пройняло, особливо японців, то це – особливий хист.
Автор: Мар'яна Прут
Інші роботи
|
|
|
|
Виставка робіт художниці
"Метелик", полотно, олія
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
