Краса штампів
.jpg)
З серії "Національна географія", полотно, олія
.jpg)
Наприкінці 1980-х Олег Тістол увірвався в художній простір не лише України, але й той, що тепер називається «пострадянський». Охочих творити нові живописні та життєві концепції тоді не бракувало, й багато з них, як і Тістол, перебувають нині в статусі живих класиків актуального мистецтва. Вітчизняний сучасний арт міряють саме за ними.
Маленький художник – завжди геній, а от чи зробить він щось насправді гідне, особисте й помітне, буде зрозуміло після перетину ним межі 40-річного віку. Так вважає митець і підтверджує цю тезу власним прикладом. Тістол працює з «інформаційним сміттям» – чуттєвими, зоровими, візуальними трафаретами, шаблонами й медійними картинками. Тиражуючи ці матриці до нескінченності, митець доводить їх до абсурду й змушує набувати несподіваного смислу. Водночас він спромігся побачити суто українські етнічні елементи навіть у таких нементальних обрисах, як гора Арарат або африканська пальма.
З банальності, наприклад, телеперсони чи сюжету, Тістол виліплює новітній «іконний», ба навіть «парсунний» ряд, використовуючи свою позірно традиційну живописну манеру. Й мимоволі постає питання: «Яким богам молимося? Цим, смішним?» А з іншого боку, змістове навантаження – тільки одна з переваг полотен художника. Авангард не обов’язково має бути потворним – Тістол робить його просто красивим. І в нього цього не забрати, як і філософської складової його творчості.
АВТОР: Мар'яна Прут
