Хочете поговорити?

 

Андрія Блудова вважають чи не найяскравішим представником так званого київського естетиз­­му. Колись таким визначенням об’єд­нали художників, які намагалися повернути живопису вишуканість і, не побоюся цього слова, красу, не втрачаючи при цьому актуальності й свіжості.

 

Полотна Блудова завжди вирізнялися неймовірно соковитими, сяючими кольорами, поєднаними справді по-естетському. Проте живопис заради живопису митця ніколи не цікавив. Кожна його картина – розповідь: грайлива, сумна чи пікантна, але завжди привабли­­ва. Причому «говорити» свої витвори він примушує виключно візуальними засобами.

 

У Блудова неймовірно складні, багатовимірні композиції. Він нерідко використовує колажі, вплавляючи у живописне поле, наприклад, старі світлини чи архівні документи. Зображення ніби нашаровуються й водночас намагаються розкритися, вигулькнути одне з- під одного. Часто такі ігри художника з площинами і деталями називають археологічними. Справді, його картини іноді нагадують пла­­ни розкопок зі свіжовинайденими артефактами. Але, гадаю, річ в іншому.

 

Насправді дається взнаки ще й спеціалізація Блудова – за фахом він книжковий графік. А головний закон гарної книжкової ілюстрації – вона має бути цікавою і, звісно, відповідати тексту. Власне це митець і робить: створює свій текст, вигадує історію і починає її наповнювати лабіринтами образів та смислів.