Один сірий, другий...

Інтернаціоналізм як позитивна концепція й досі ефективно працює у площині культурного поля. Зокрема, за наповненість і цілісність сучасного вітчизняного мистецтва відповідають не лише українці, а й представники інших національностей, які знайшли своє місце на нашій землі. Живописець Бадрі Губіанурі – один із них. Художник, який шукав себе у Тбілісі, Москві, Варшаві, здається, остаточно визначився в Києві.

 

Він нечасто презентує свій доробок, та кожна виставка щоразу тішить прихильників абстракціонізму. Естетично-змістові пошуки митця полягають у вивченні не форми, а кольору. Його найвідоміші проекти – це багаторічні досліджен­­ня сірого. Будучи сумішшю чорного та білого, цей колір набуває різної насиченості й тону – від перлинно-сяйливого до асфальтового – і стає потужним джерелом смислових відтінків. Подекуди експерименти майстра заганяють у глухий кут не тільки пересічних глядачів. Якось після чергової «сірої» експозиції одна відома па­­ні-театрозна­­вець, фахівець зі сценографії, бідкалася, що їй бракує анотацій до робіт: прочитала б і втішилася, а так суцільні душевні муки, чи правильно вона розуміє побачене? Та Губіанурі не любить пояснювати і, власне, не має цього робити. Його завдання – творити живопис-тест. Й отримувати індивідуальні реакції. Наразі майстер повертається до яскравих відкритих кольорів. Нова оптика, новий фокус, нові емоції. Виявляється, чисте малярство – нескінченна пригода, особливо коли йдеться про талант.

 

 АВТОР: Мар'яна Прут