Ілюзія легкості

Буває так: обдивляєшся експозицію, стиха пересуваєшся залою, проходиш повз якогось громадянина, який сам до себе шепоче: «П’ятий клас, друга чверть. І я так би міг». Необізнаний із таїною ремесла художника глядач має право думати, що простота рисунку доступна кожному. Але при цьому він не матиме рації. Саме такий ефект необо­в’язковості та іронічної миттєвості виникає при знайомстві з графічними аркушами відомого українського митця Володимира Ісупова. Його роботи у мішаній техніці, коли майстер використовує акварель, пастель і туш, а також послуговується всіма можливостями паперової фактури, видаються, на перший погляд, «несерйозними», майже недбалими. Та за цією ескізністю й дитячим спрощенням ховається вправність малювальника, міцна школа й розуміння того підґрунтя, на яке спирається видима легкість зображення.

 

За своєю спеціалізацією Ісупов – живописець-мо­­ну­­мен­­таліст, який пра­­цює з архітектурними об’єк­­­­­­тами, створюючи пан­­но, мозаїки, великі розпи­­си. А масштабні роботи будь-що вимагають уміння використовувати велику кількість деталей, проте за жодних обставин митець не повинен загубитися в них. Саме такий досвід і дозволяє компонувати бездоганні за композицією, не переобтяжені графічні аркуші. Замисліться перед тим, як вигукнути: «А що тут складного? І я так би міг». На жаль, ні. Якби так могли всі, поняття «справжній художник» було б відсутнє як факт