Без янголів

 

Київський художник Віктор Хоменко, як і більшість його колег, повсякчас експериментує. Та не з технікою чи формою, а з тема­­ми, які більше дотичні до предмета теоретичної фізики. Остання виставка митця «Повернення червоного янгола» – це серія живописних полотен, які без роз’яснень автора можна було б віднести до взірцевого брюсовського символізму (назва-алюзія, óбрази, навіть гама), ба ж ні. Хоменко наголошує, що перед нами – лабораторний дослід, гра з часом і простором, із їх фізичними якостями й умовніс­­тю одночасно.

 

І доводить свій засновок так: по-перше, тут наявна розмитість дао­ського штибу щодо нині чинного – червоний янгол повернувся, але достеменно «ніхто не знає, чи справді він повернувся» (і жодного таки янгола на картинах, до речі). По-друге, всі зображення – картинки «валетом», оптичні тягништовхаї, котрі виникають, якщо вдатися до фокуса двох поєднаних дзеркал. Це Хоменко пояснює не химерною фантазією, а бажанням показати абсолют простору, без верху й низу, позбавленого тягаря тривимірності. А додати сюди ще дуалізм усього сущого – й маємо оригінальну мистецьку концепцію, авторові якої шанувальників не бракує. І загалом, зважаючи на напрямок пошуків, зрозуміло, що у внутрішньому світі художника Хоменка «фізик» переміг «лірика». Майстра зав­жди цікавили наукові надбання, які він прагнув візуалізувати у власний спосіб, наприклад, «візерунки» на його незвичайних гобеленах – результат занять митця комп’ютерною графікою в намаганні поєднати шту­чний і людський інтелект як два рівноправні творчі начала. У кожного своя муза.