|
|
|
|
|
|
Колонка редактора |
|
|
Частина правди
Так от, кажу, нам потрібна позитивна дискримінація на користь державної мови. Повертаюся до того, чим закінчив колонку в минулому числі «Тижня».
|
|
|
|
|
|
| |
| |
| |  |
| |
Багатоликий Янус
.jpg)
"Жінка з дитиною", бронза
 Перебувати в межах одного жанру чи у визначених освітою рамках Олександр Сухоліт не може фізично. Він закінчив скульптурний факультет київської Академії мистецтв, а спеціальні відзнаки отримує на трієнналє в Токіо та Осаці – найпрестижніших і найприскіпливіших форумах сучасної світової графіки. Його малюнки вражають скульптурністю та мінімалістичною міццю, натомість його бронзові скульптури нагадують пастозний живопис. Вершиною авторського синтезу можна вважати барельєфи на гіпсі. У цьому поєднанні пластики, графіки та кольору відчувається фресковий розмах у настільному форматі. Але споглядати ці дива варто безпосередньо, бо ілюстрації не демонструють справжній масштаб витворів Сухоліта – невеликі за розміром, вони монументально значущі.
Щодо самого митця, то тут усе навпаки. Діапазон таланту Сухоліта вражав з перших кроків у професійній сфері, і кроки ці були «семимильними», наче в казці. Його дипломну роботу «Материнство» одразу після захисту придбав Державний музей образотворчого мистецтва. Для вчорашнього студента – безпрецедентне явище. 1988 року Спілка художників СРСР влаштувала виставку робіт художників усіх союзних республік для показу її в США. Від України відібрали лише Сухолітову скульптуру «Очікування» – його першу бронзову відливку. І так далі.
Поступ цього митця невблаганний, як наступ танкової дивізії. Сухоліт давно належить до світової арт-еліти. Вимірувати за ним стан української культури все одно, що визначати кількість радіації в активній зоні лічильником Гейгера, – зашкалює. У нас є майбутнє. Це факт.
Інші роботи
|
| |
|
