Ясний Цісар

 

 «Лілі Марлен», метал, полімери, акрил

 

Його карколомні об’єкти лякають щирістю почуттів, які випромінюються із невблаганністю радіації й тішать іронічним ставленням до буття – і свого, і авторового

 

Заслужений художник України. Львів’янин. Ідейний жартівник – звідтіля всі його концептуальні витребеньки. Митці – люди непрості. А Старух взагалі складний, тому що одночасно є дизайнером інтер’єрів, скульптором, графіком і знаним діячем contemporary art.

 

«А нам по цимбалах, шановне панство, бо все – екзистенція» - з цього кредо виростає потяг майстра до хеппенінгів на кшталт шокувального театрально-музичного дійства під час фестивалю «Рок-Альтернатива» 1994 року, на якому він виступив у ролі музиканта у складі гурту «Неборок». Його найгучніший, суто галицький проект, «Земля Франца-Йосипа. Краса неземна», що передбачав створення «тіньового» уряду, міністерств, амбасад та експедицію до цього архіпелагу в Північно-Льодовитому океані. Звіддаля велике бачиться якось краще. І Старух цілком логічно припустив, що його заселена митцями віртуальна монархія, у якій він особисто посяде імператорське місце, зробить більше для культурної політики України, ніж реальні функціонери.

І про головне: він малює, ліпить і об’єктує завжди себе – це притаманно будь-якому талановитому художнику. Тому й «продається» недешево. Старухові «автопортрети» мешкають в Європі у приватних колекціях, слугують окрасами мистецьких зібрань вітчизняних банків і прикрашають рідний топос у вигляді ландшафтної скульптури. А ще кажуть, що немає пророка у рідних палестинах. Потрібно лише поглянути навкруги. І прекрасне – ось воно.

 

  Фото з архіву П. Старуха