"Фонтан достатку", бронза
.jpg)
Скульптура – штука однозначна: чи вона вдалася, чи вибачте. Це не полотно, на якому вади композиції або кольорові неточності можна якось виправити чи замазати шаром фарби, доки ніхто не бачив. У скульптурі такі фокуси не проходять – і форма, й композиція, й тектоніка мають бути вдатними ще на етапі ескізу, бо коли артефакт уже в матеріалі (бронзі, камені, склі), єдиний спосіб щось виправити – це винести «шедевр» на смітник.
Скульптурне виробництво – занадто дороге задоволення, тому вправний митець повинен мати математично точне мислення. Стосується це величезного пам’ятника (створення якого невтаємничені вважають найважчим) чи дрібної пластики – різниці немає.
Наталія Дерев’янко-Мудрук творить ажурні композиції-«натюрморти», де поєднані одним фантастичним дійством персонажі та речі нагадують галантні сценки доби розвиненого бароко. Тільки замість порцеляни – бронза, яка справляє враження аж ніяк не важкого кольорового металу. Таке вміння майстрині – робити вагоме витонченим. Її роботи можна довго розглядати, наче книжкові ілюстрації. Куртуазні дами й кавалери, феї та ельфи ховаються за величезними фруктами чи виглядають із вази, немов з басейну.
Як на мене, роботи Наталії – влучна інвестиція у розвиток дитячого смаку. Може, малюк і не зрозуміє одразу їх цінності, та розглядати буде із цікавістю. А там підросте – і дивишся, покемони його не хвилюють, бо змалку споглядав зовсім інші за змістом витвори.
АВТОР: Мар’яна Прут