Яблуко спокуси

Що предмет може відкрити в душі Номо sapiens?
 

Світлана любить усе живе, але прямо в цьому не зізнається. Вважає себе космополітом (хоча тільки-но йдеть ся про зазіхання на Україну, хутко стає буржуазним націоналістом) і сприймає цю реальність такою, як вона є. Так і намагається малювати – просто, легко, невимушено. Все, що бачить довкола. Не любить відвертого реалізму і страшенно ненавидить contemporary art. Обожнює писати з натури майже абстрактні речі, зведені кольором і формою до геомет ричного символу. Якщо яблуко кругле й червоне, то чому б не вималювати його з усіма «анатомічними» подробицями? Воно має бути таким – круглим і червоним, може, з «рентгенівськи» побаченим хробачком всередині, але позбавленим зайвої стильової метушні та облудного ідейного підґрунтя. Найбільше художниці до смаку натюрморти: Світлана вважає, що речі й грушки-перчики здатні розповісти значно більше про людей, ніж це зробимо ми самі. А ще вона ілюструє дитячі книжки. І сподівається, що малюкам буде водночас цікаво й лячно, бо дитинство – це найжахливіший час у житті, тому треба якось відволікати малечу ще чимось страшнішим, але нешкідливим. Працює виключно в техніці гуаші. Принципово. У творчому активі художниця має кілька великих виставок. Найбільше враження на громадськість справили імпрези «Кутаста реальність-1» (Одеса, 1997) і «Кутаста реальність-2» (Київ, 2004), відкриття останньої співпало з початком Помаранчевої революції, день у день.