Мотлох. Мистецтво. Северинко

Перша емоційна реакція на творіння київського художника Андрія Северинка — подив, захоплення, здивування. Ці роботи одразу хочеться взяти до рук, відчути їхню фактуру, зблизька роздивитися деталі. Об’єкти митця не припадають пилом у майстерні — їх можна вільно придбати і в Києві (галерея «Триптих»), і у Великій Британії (Gallery in Cork Street, Лондон). Сценограф за фахом, учень славетного Даниїла Лідера, Северинко нікуди не може подітися від постійної гри, створюючи власний театр химер. Якщо Ахматова колись цікавилася, чи знаємо ми, «из какого сора растут стихи», то питання, з чого художник створює образи, — зайве. На мистецький матеріал перетворюється всілякий непотріб — цурки, гвинтики, цвяхи, нутрощі «померлих» годинників, шпиці старих парасоль, ресори від трактора «Бєларусь». Інакше кажучи, вхід на творчу кухню — зі смітника. Підібраний і креативно переосмислений мотлох перетворюється на кінетичні об’єкти-скульптури. Особистий бестіарій, наче з планети Шелезяка, — фантастичні створіння, риби, комахи, гомункулуси. Вражаючий своєю дотепністю світ неймовірних образів, блискучого відчуття матеріалу й форми.

 

Бачити смисли у будь-якій шпарині буття — особлива фізіологія, котра відрізняє цього митця від решти. Тому Северинко успішно торує дорогу художника, визнаного ще за життя. Десятки персональних виставок, зацікавленість критиків і колекціонерів, участь у театральних проектах є підтвердженням цього.Справжнє мистецтво вічне. Беріть, Северинкові риби не псуються й не тхнуть.