Погляд за ширму

"Інсценуація", полотно, акрил, олія

 

Київський художник Тетяна Кисельова займалася текстилем, гобеленами й тканими картинами. Тобто створювала речі, які мають декорувати помешкання, закривати стіни від стелі до підлоги, робити житло ошатним, теплим, вишуканим. Та вона не зупинилася на досягнутому й пішла далі – полем її наснаги став сам «каркас»: стіни з простінками, двері з одвірками, і, нарешті, підлога.

 

Виявилося, що живопис може бути «ужитковим» у буквальному сенсі: коли він лежить у глядача під ногами. Простінки ж надаються розпису «під гобелен» і навіть більше – він добре поєднується зі справжнім текстилем. А ще художниця звернула увагу на такі чудові, проте сьогодні трохи призабуті предмети, як ширми.

 

Вкриті лакованими малюнками вони милували око в давньокитайських покоях. Створені з килимової тканини вони прикривали відволожені стіни в замках, де нудилися принцеси. Затягнуті розпис ним шовком вони доводили до апогею витонченість будуарів французьких модниць доби розвиненого модерну. А потім стали непотрібними. Але Кисельова впевнена, що ширма – не тільки питомий елемент інтер’єру, котрий виконує розмежувальну функцію. На погляд мисткині, насамперед – це таїна, інтрига, інтимна загадка. Така собі вуаль для стін.

 

Відсувні двері до приватного світу просто приречені бути витвором мистецтва. І художниця довела це своєю останньою виставкою, де були представлені її авторські ширми: поєднання гобелену й декоративного розпису – реверанс старому голландському натюрморту і фламандському текстилю. Вуаля.