|
|
|
|
|
|
Колонка редактора |
|
|
Святкове, не ностальгійне
Я б не хотів повертатися у 1978-ий. Хоча тоді я був значно молодший, і вино смакувало краще, і цілунок хвилював більше...
|
|
|
|
|
|
| |
| |
| |  |
|  |
Принесені вітром
.jpg)
"Glissando-II", дерево, левкас
.jpg)
Він бачить у будь-якому предметі – від грубої шмати до залишків старого рояля – прасвіт, праідею, празвуки, карбовану форму празнаків. Інакше кажучи – первісний бульйон образів. Переглядаючи роботи цього київського художника, ловиш себе на думці, що їхні ідеї принесені вітром. Тим, що бачив увесь плин людської історії та зберігає в собі уламки зниклих цивілізацій, спори архаїчних культур, сплячі зародки первісних форм, яким тільки потрібне поживне середовище, аби знову прорости буйним цвітом. І таким ґрунтом стають полотна та об’єкти Малиха. Вловлена художником проекція давніх символів трансформується у своєрідний стиль модерної архаїки. Аж до буквального, лобового повідомлення таємниці початку світів. Як, наприклад, у серії дерев’яних «Фетишів», котрі відчайдушно повторюють форму сперматозоїдів. Ідоли запліднення – прозора метафора таїни народження мистецтва. Тому його роботи не просто кортить почепити у себе, наче унікальні прикраси. Вони заворожують, як чарівні скриньки, до них хочеться торкатися в намаганні розкрити, щоб побачити дивні старовинні скарби. Малих – шаман. Своїм мистецьким камланням він долучає неофітів до незбагненного. Цього літа Олексій близько місяця подорожував Гватемалою. Цікаво, що нашептали йому духи в черговій подорожі паралельними світами?
|
|  |
|
| | |
|
|
|
|
|
|
В наступному номері: |
|
|
10.10.2008 |
|
|
Метр вітчизняної дитячої літератури живе в столиці на Печерську. Репліки ТИЖНЯ щодо своєї «культовості» сприймає з іронією. Він легкий у спілкуванні: уникає категоричності, натомість свої розповіді присмачує гумористичними чи добродушними пасажами
|
|
|
|
|
|
| |
| |
|